Приємна новина любові і радості

Для людства настав новий день, коли у гаю Бог Батько і Його Син, Ісус Христос, явилися і говорили з Джозефом Смітом у відповідь на молитву юного Джозефа про те, до якої церкви йому слід приєднатися (див. Джозеф Сміт — Історія 1:14–20). Ісус Христос сказав Джозефу не приєднуватися до жодної з церков. Він пообіцяв, що повнота Його євангелії буде відкрита Джозефу в майбутньому.

Багатьом здавалося, що Джозефа навряд чи можна було покликати на таку важливу роботу, і вони мали рацію. Він був неосвіченим хлопцем, який не мав ніякого впливу, і жив на маленькій фермі у маловідомому містечку. Так само, як дехто сказав про Спасителя в Його дні: “Та хіба ж може бути з Назарету що добре?” (Іван 1:46), багато людей розмірковували, що доброго може прийти від неосвіченого 14-річного хлопця з Пальміри, штат Нью-Йорк. Але через Джозефа — яким би невідповідним він не здавався — Небесний Батько і Господь Ісус Христос здійснили щось справді дивовижне. Це має давати нам надію, що у наших маленьких і смиренних зусиллях ми також можемо зробити вагомий внесок у роботу Господа.

Зрештою Господь покликав Джозефа “і говорив до нього з небес, і дав йому заповіді” (Учення і Завіти 1:17). Джозеф Сміт отримав цінні одкровення і важливе вчення, які пролили нове світло на наше розуміння плану люблячого Небесного Батька та на викупну любов Ісуса Христа і силу Його спокутної жертви. Дивовижно, що ця радісна новина прийшла саме в той момент, коли значний прогрес у сфері транспорту, зв’язку та інших аспектах життя починав створювати умови, які дозволяють Божому світлу сяяти повсюди, і це благословляє все більше і більше Його дітей.

Ангел Мороній передає пластини Джозефу Сміту, художник С. С. А. Крістенсен

Могутнє свідчення про Божу любов

Явлення ангела Моронія Джозефу Сміту було важливим для Відновлення і могутнім доказом любові Бога. Мороній розповів Джозефу про літопис, написаний на золотих пластинах, захованих неподалік (див. Джозеф Сміт — Історія 1:33–34). Зрештою, Джозефу буде дана “сила з висоти” (див. Учення і Завіти 20:8), щоб перекласти цей літопис у те, що стане пізніше Книгою Мормона, яка разом з Біблією є ще одним свідченням про Ісуса Христа.

У Книзі Мормона ми читаємо про людей, які за сотні років до народження Христа знали й пророкували про Його пришестя та очікували на нього. Ми також дізнаємося про надзвичайну історію, коли воскреслий Спаситель особисто явився нефійцям і священнослужив їм. Під час цього Він запросив усіх підійти до Нього і відчути рани в Його боці та сліди від цвяхів на Його руках і ногах (див. 3 Нефій 11:14–15). Він зцілював хворих, кульгавих та сліпих — “усі[х] ти[х], хто страждав від чогось”, — а потім благословив малих дітей і молився за них (див. 3 Нефій 17:7–9, 21). З цієї священної історії ми дуже багато дізнаємося про любов і співчуття Спасителя.

Книга Мормона свідчить, що “Ісус є Христос”. Запевнення у Книзі Мормона постійно нагадують нам, що наш Небесний Батько і наш Спаситель люблять нас більше, ніж ми можемо собі уявити.

Відновлення тривало, і Джозефу Сміту являлися й інші небесні посланці. “Воскреслий Іван Христитель відновив повноваження христити зануренням для відпущення гріхів. Троє з першопокликаних дванадцятьох апостолів — Петро, Яків та Іван — відновили апостольство і ключі повноваження священства. Являлися також і інші, зокрема Ілля, який відновив повноваження з’єднувати сім’ї назавжди у вічних стосунках, які продовжуються і після смерті”.

6 квітня 1830 року Ісус Христос через пророка Джозефа встановив Церкву за зразком церкви, яку Він організував у часи Нового Завіту (див. Уложення віри 1:6) і яка була розбудована на “основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос” (Ефесянам 2:20). Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів робить благословення відновленої сили священства доступними для всіх дітей Бога, які підготуються, щоб отримати їх.

Президент Рассел М. Нельсон навчав нас, що ми можемо знайти радість у щоденному покаянні, звертаючись до Небесного Батька і нашого Спасителя. Усім, хто почувається пригніченим, або що не відповідає вимогам чи не відчуває приналежності, — усіх запрошено прийти до Христа і Його Церкви. Церква не є монастирем для досконалих, але лікарнею для хворих. Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нагадує нам, що “ми приходимо до Церкви не приховувати наші проблеми, а вирішувати їх”.

У церкві ми знаходимо радість, коли маємо можливість зосередитися на потребах інших людей, служити їм з любов’ю і ділитися своїм власним досвідом, роблячи це зі щирою Христовою добротою. Ми можемо бути “зачисл[еними] до людей церкви Христа” і нас будуть “пам’ятати і насичувати добрим словом Бога” (Мороній 6:4). Яке чудове благословення!

Пророк Джозеф Сміт якось сказав: “Отож, що ми чуємо в євангелії, яку ми отримали? Голос радості! Голос милості з небес; і голос істини від землі; радісну новину для мертвих; голос радості для живих і мертвих; втішну новину великої радості” (Учення і Завіти 128:19).

Ця радісна новина прийшла завдяки тому, що Небесний Батько і Його улюблений Син, Ісус Христос, люблять нас і бажають — понад усе — прийняти нас знову у Своїй присутності, щоб ми могли мати навіки таке життя, яким живуть Вони. Відновлення дає знання, що Вони зробили все необхідне, аби для всіх нас ця славетна можливість стала реальною. Під час нашої вічної подорожі ми будемо мати випробування і труднощі, але “[ми] є, щоб [ми] могли мати радість” (2 Нефій 2:25) у цьому житті і в житті прийдешньому. Пророк Джозеф знав це краще за більшість інших людей.

Джозеф часто стикався з протистоянням і переслідуванням, однак зберігав “природно жвавий темперамент” (Джозеф Сміт — Історія 1:28). Він залишався радісним, сильним і витривалим, і виконав надзвичайну роботу, яку йому було доручено виконати. Я віддаю належне всім першим святим, які повірили Пророку Джозефу Сміту, підтримували його, йшли за ним і присвятили себе розбудові Церкви. Ми в боргу перед ними і винні їм нашу вдячність і пошану.

На початку існування Церкви були труднощі, і вони можуть бути і сьогодні. Але Відновлення триває. З Ісусом Христом на чолі цієї Церкви сучасні пророки продовжуватимуть нас скеровувати. Доми Господа будуть і далі будуватися, аби благословення вічних завітів з Богом могли поєднувати нас із Ним і з дорогими нам людьми по обидва боки завіси (див. Матвій 16:19). Любов Бога та Ісуса Христа поширюватиметься на весь світ, якщо ми виконуватимемо заповідь Спасителя пасти Його овець і ділитися Його євангелією. Ми станемо свідками того, як істини Відновлення будуть просуватися вперед у такий спосіб і в такі місця, які навряд чи можна було уявити у дні Джозефа.

Ми можемо знайти силу і велику радість — як їх знайшов Пророк Джозеф, — якщо приймемо ці дорогоцінні істини і житимемо за ними. Заклик, з яким Джозеф звернувся до святих у свій час, залишається з нами і сьогодні: “Хіба не підемо ми далі у такій величній справі? Рушаймо вперед, а не назад. Сміливіше… і вперед, вперед до перемоги! Нехай звеселяються ваші серця і радіють надзвичайно” (Учення і Завіти 128:22).

Нехай приємна новина любові й радості, яку приносить Відновлення, благословляє і скеровує наше життя — зараз і завжди.