“Первосвященник Кайяфа”, Ліягона, бер. 2026.
Вони знали Спасителя
Первосвященник Кайяфа
Засліплений мирськими бажаннями, він не зміг розпізнати Месію, хоча мав численні можливості це зробити.
Ілюстрація Лори Серри; копіювання заборонено
Після того як Спаситель підняв Лазаря з мертвих, найвпливовіші юдейські провідники зібрали раду, щоб вирішити, що робити з Ісусом. Вони боялися, що Він стане популярним серед людей, бо Він здійснив багато чудес. (Див. Іван 11:47.)
Кайяфа очолював цю раду як головуючий первосвященник і очільник синедріону, керівного органу юдеїв під час римської окупації. Як первосвященник він наглядав за виконанням храмових обрядів, які мали спрямовувати до Христа.
Але коли Христос прийшов, він не впізнав Спасителя. Що ще гірше, він замислив убити Його. У цьому й полягала найбільша іронія, описана у Новому Завіті.
Пророчі слова
Хоча Кайяфа відігравав видатну роль, про нього відомо небагато. У Новому Завіті про нього згадується лише дев’ять разів. Він був посередником між юдеями і римлянами. Він належав до саддукеїв, єврейської секти за часів Христа, яка не вірила у воскресіння (див. Дії 23:8).
Кайяфа виступив на раді після того, як Христос підняв Лазаря з мертвих — чуда, яке, ймовірно, викликало занепокоєння в нього та інших саддукеїв, бо суперечило їхнім віруванням.
Рада висунула припущення, що якщо вони нічого не зроблять у відповідь на це добре відоме чудо, люди повірять, що Ісус є Месією, Царем Юдейським, а “прийдуть римляни, та й візьмуть нам і Край, і народ” (Іван 11:48).
“Ви нічого не знаєте, — казав Кайяфа, — і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути” (Іван 11:49–50).
Апостол Іван зазначає, що Кайяфа “того не сказав сам від себе, але, первосвященником бувши в тім році, пророкував, що Ісус за народ мав умерти,
і не лише за народ, але й щоб сполучити в одне розпорошених Божих дітей ” (Іван 11:51–52).
Засудження
Ім’я Кайяфи знову з’являється в Новому Завіті, коли Христа допитують перед розп’яттям.
“І первосвященик сказав Йому: Заприсягаю Тебе Живим Богом, щоб нам Ти сказав, чи Христос Ти, Син Божий?”(Mатвій 26:63).
Ісус підтвердив це словами: “Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!” (Maтвій 26:64). У відповідь на це Кайяфа знову зрікся Спасителя. “Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив!” (Maтвій 26:65).
Хоча Кайяфа перебував у присутності Спасителя світу, Того, Кого було висвячено наперед, щоб спокутувати гріхи всього людства і витерпіти весь біль, смуток і страждання, він не зрозумів, що Ісус був Христос, і засудив Його.
Син Божий живий
Кайяфа знову згадується в Біблії в Діях 4. У цій книзі розповідається про те, як апостол Петро зцілив кульгавого від народження чоловіка (див. Дії 3:1–8). Потім, коли він та Іван проповідували про воскресіння Христа, їх заарештували владою синедріону. Їх ув’язнили на ніч і привели до ради, до якої входили Кайяфа і його тесть, Анна, колишній первосвященник. (Див. Дії 4:1–6; див. також Іван 18:13.)
Коли Петра запитали, яким повноваженням він зцілив того чоловіка, Петро відповів: “Нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім’ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп’яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!” (Дії 4:10).
Це була остання записана в Писаннях нагода, коли Кайяфа міг прийняти Христа. Натомість рада погрожувала Петру та Івану. Але їхні погрози не змінили істину про те, що Христос живе. (Див. Дії 4:13–22).
Силою і владою Ісуса Христа Петро зцілив кривого чоловіка. Подібним чином чудеса можуть відбуватися і сьогодні завдяки відновленому священству Христа і вірі в Його ім’я. Урок, який ми можемо засвоїти з прикладу Кайяфи, — простий. Він не прийняв Ісуса як Христа, Сина Божого, але ми можемо. Якщо ми віримо в Нього, то побачимо ознаки, чудеса і дива (див. Марк 16:17–18).