Праведні управителі — учні Ісуса Христа

У Матвій 25 містяться три промовисті притчі. По-перше, притча про десятьох дів (див. вірші 1–13). П’ять з них були мудрими, а п’ять — нерозумними. Усі вони були в потрібному місці, очікуючи на молодого, і кожна прийшла з каганцем.

Коли наречений — символ Спасителя — прийшов у неочікуваний час, опівночі, п’ять дів не мали достатньо оливи для своїх каганців. Можливо, вони думали, що зайва олія не потрібна. Або ж не були дбайливими управительками оливи, яку мали. Можливо, вони відволікалися і не змогли добре підготуватися, щоб їхні каганці не гасли.

Тож у відповідь на їхнє прохання увійти на весільну вечерю молодий відповів: “Мене ви не знаєте” (Joseph Smith Translation, Matthew 25:11 [in Matthew 25:12, footnote a]). Цим він також мав на увазі, що завдяки своїй підготовці й мудрому управительству п’ять мудрих дів по-справжньому пізнали Його.

Дорогоцінну оливу можна розглядати як їхнє особисте навернення. Завдяки цьому мудрі діви змогли запалити свої каганці й увійти на весільний бенкет разом з нареченим. Оливою не можна було поділитися з друзями, оскільки особисте навернення є саме таким — особистим. Ми можемо і повинні високо тримати світло наших каганців, щоб підтримувати і зміцнювати інших та показувати їм шлях, але кожен з нас є управителем власного навернення.

Спаситель сказав: “Будьте вірними, молячись завжди, маючи світильники ваші наготовленими й палаючими, і олію з собою, щоб були ви готові під час пришестя Нареченого”(Учення і Завіти 33:17; курсив додано).

Друга притча, про яку розповідається в Матвій 25, — це притча про таланти (див. вірші 14–30). У цій історії господар перед далекою подорожжю дав трьом своїм слугам таланти. “Талант” — це гроші. Ми також можемо розглядати їх як дари, здібності та благословення від нашого Небесного Батька. Одному слузі господар дав п’ять талантів, іншому — два, а ще одному — один. А потім господар вирушив у подорож.

Повернувшись, він побачив, що слуга, якому він дав п’ять талантів, і слуга, якому він дав два таланти, були вірними й прибутковими управителями, правильно використали таланти, подвоївши їх. І за те, що вони були вірні в малому, господар дав їм більше, вигукнувши: “Гаразд, рабе добрий і вірний! Ти в малому був вірний, над великим поставлю тебе, — увійди до радощів пана свого!” (вірш 21).

На противагу їм, слуга з одним талантом закопав його — можливо, тому, що відволікався і зволікав. Або, можливо, він розчарувався, не знаючи, як почати, чи боявся, що зазнає невдачі. Можливо, він порівнював себе з іншими слугами, і, сумніваючись у власних здібностях, навіть не захотів спробувати щось зробити. Він не підготувався до повернення господаря, не відчув радості вірного управительства і втратив свій талант.

Притча про десятьох дів і притча про таланти — це подібні притчі. Обидві наголошують на тому, що ми несемо особисту відповідальність за своє навернення і маємо підготуватися до отримання Господнього дару піднесення, а також що ми є управителями і несемо особисту відповідальність за те, чим були благословенні.

І, насамкінець, у Матвій 25 розповідається історія про тих, хто має “впевненість у присутності Бога”. Їхнім символом є вівці Доброго Пастиря, які знаходяться праворуч від Нього, насолоджуються весільним бенкетом з Ним і благословенні бути правителями над великим (див. вірші 31–40). Господь скаже їм:

“Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.

Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в’язниці Я був і прийшли ви до Мене” (Maтвій 25:35–36).

Як Його учні ми готуємося до Його Другого пришестя і вірно та з користю управляємо тим, чим Він нас благословив. Співчуття, милосердя, чеснота і вірне управительство дають нам можливість жити з Ним пізніше і мати впевненість у присутності Бога вже зараз. Мормон навчав: з тими, хто сповнений милосердя — чистої любові Христа, — “з ним[и] усе буде добре” в останній день. Вони будуть такими, як Спаситель, і бачитимуть Його таким, як Він є, і будуть сповнені надії та очищені саме так, як Він є чистим. (Див. Мороній 7:47–48). Президент Нельсон проголосив: “Милосердя і чеснота відкривають шлях до впевненості перед Богом!”

Пастух — Варіант IV, художник Хорхе Кокко

Усі ці три притчі навчають про те, що ми є управителями власного навернення; дарів, талантів і майна, якими нас благословив Господь; і управителями для наших ближніх, які не мають їжі, домівки, відчувають біль та втому.

Ці притчі навчають, як учні Христа мають готуватися до важких часів, що передуватимуть Другому пришестю Спасителя. Це часи, в які ми живемо! Ми маємо робити все можливе, аби світильники нашого навернення горіли яскраво і наше світло сяяло; аби ми застосовували і розвивали свої таланти і піклувалися про тих, хто в нужді. Це означає мати в серці милосердя, чисту любов Христа.