Ось я

Господь пообіцяв Аврааму і Саррі численне потомство. Це благословення прийшло через певний час, тобто воно прийшло у час, призначений Господом. Однак Господь піддав віру Авраама випробуванню, коли попросив його принести в жертву свого сина Ісака, про якого вони з Саррою молилися і на якого так довго чекали. Ми, можливо, читали цю історію з Писань багато разів, але як часто ми ставили себе на місце Авраама?

Важко навіть уявити глибину відчуттів батька перед виконанням такого завдання. Мене щоразу вражає рішучість Авраама — його готовність слухатися, коли він збирався піднятися на гору в краї Морія і принести жертву, яку від нього вимагалося. Виявом готовності й покірності перед волею Небесного Батька була його відповідь, яка завжди залишалася незмінною: “Ось я!” (Див. Буття 22:1―2).

За свій послух Авраам отримав благословення — життя Ісака було збережене. Крім того Авраам отримав чудові, нескінченні благословення для себе, Сарри та їхніх нащадків (див. Буття 22:15–18).

Співчуття Спасителя

Немає сумніву, що найкращим прикладом слухняності й покірливості перед Небесним Батьком є Спаситель, Ісус Христос. Він показав Свою готовність слухатися тим, що прийшов на цю землю, прийняв хрищення і, будучи чистим і досконалим, віддав Своє життя як жертвоприношення, взявши на себе муки, страждання, недуги, гріхи і смерть Свого народу, щоб Він міг знати, як допомогти нам у плоті (див. Алма 7:11–13).

Він проходив через такий сильний біль, що в якусь мить запитав, чи можна хоч якось оминути ту гірку чашу. Однак одразу сказав: “Та проте, не Моя, а Твоя нехай станеться воля” (Лука 22:42) — іншими словами: “Ось Я”, — таким чином показуючи Свою готовність виконувати волю Батька.

Як ми можемо розвивати цю готовність казати “Ось я” у відповідь на кожне прохання Небесного Батька, з яким Він звертається до нас як членів Церкви, а іноді й у особистому житті?

Павло навчав римлян: “Любов — виконання Закону” (Римлянам 13:10). Якби я хотів знайти слово, яке б стало синонімом до фрази “виконання закону”, думаю, я відразу б скористався словом послух . Отже, можна сказати, що любов — це послух. Тому слова Спасителя “Якщо Ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте” (Іван 14:15) мають глибоке значення.

Ми можемо відповісти: “Ось я” або, кажучи словами Нефія: “Я піду і зроблю” (1 Нефій 3:7). Нашою сучасною мовою ми можемо сказати: “Звичайно, я готовий/а робити те, що наказує Небесний Батько, якими б не були обставини”.

Однак я б хотів наголосити на зв’язку між любов’ю і послухом, коли це означає, що ми слухаємося Батька, бо любимо Його. Я вважаю, що вибір слухатися — це один з найкращих способів чітко заявити про нашу любов до Нього. “Віра без діл — мертва” (Якова 2:26), і особисто я не думаю, що любов до Небесного Батька та Ісуса Христа без послуху є життєздатною.

Як ми можемо посилити нашу любов до Нього і нашу слухняність Йому? Спаситель сказав: “Життя ж вічне — це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав Ти Його” (Іван 17:3). Пізнання Ісуса Христа — а через Нього і Батька — дає нам можливість дізнаватися про любов, яку Вони мають до нас, і про незбагненні дива, які Вони вже здійснили й ще здійснять заради нас, зокрема й у важкі моменти, які ми переживаємо в цьому земному житті. Знання про Них змінює наші серця, викликаючи бажання наслідувати Їхній приклад у вчинках і бути готовими словом і ділом виявити: “Ось я”. Ця готовність відображається у бажанні читати Писання або звертатися до Небесного Батька в молитві.

Слова “Ось я” можуть бути відповіддю на покликання служити на місії або виявом готовності з більшою відданістю виконувати заповіді, такі як дотримання Суботнього дня у святості, шанування наших батьків або прагнення жити морально чистим життям. “Ось я”, — це вираз, який постійно супроводжує учнів Христа, навіть коли жертва, про яку просять, впливає на те, чого ми бажаємо найбільше або за що заплатили високу ціну.

Ця готовність слухатися є дуже цінною, особливо коли йдеться про завіти, які ми уклали під час хрищення або у храмі. Чи можете ви уявити, яким би було наше життя, якби в думках ми завжди казали: “Ось я”, беручи на себе ім’я Христа, або обіцяючи завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей? Приймаючи причастя, ми поновлюємо зобов‘язання, яке має відображатися у наших діях протягом тижня. Те саме стосується й відвідування храму, де ми укладаємо завіти або згадуємо про укладені там завіти.

Я пригадую розмову, яка відбулася багато років тому з однією щойно одруженою парою, коли я служив єпископом. Одного вечора у них відбулася довга гаряча дискусія стосовно сплати десятини. У того молодого чоловіка був важкий тиждень на роботі і він хотів заощадити зароблені гроші, щоб витратити їх на особисті потреби сім’ї. Однак я пам’ятаю слова молодої дружини, коли вона в присутності свого чоловіка сказала: “Єпископе, я не хочу нічого купувати і навіть відмовлюся від їжі, якщо доведеться, але я хочу платити десятину і слухатися Господа”.

Настільки лунким було те “Ось я” і сповненим настільки сильним свідченням молодої дружини, що чоловік відчув сильний дух під час розмови. Зрештою, я не знаю, чи через його власне бажання, чи тому, що його переконала дружина, але той чоловік все-таки заплатив свою десятину в ті вихідні.

Наступної неділі, перед зборами, той чоловік запросив мене на коротку розмову. Вираз його обличчя був зовсім іншим, ніж попереднього тижня. Він сказав мені: “Єпископе, ви знаєте, що минулого тижня я нарешті сплатив свою десятину і боявся, що у мене не вистачить грошей на їжу, але я просто хотів, щоб ви знали, що цього тижня у нас на їжу було вдвічі більше, ніж зазвичай. Єпископе, це було чудо, і я хочу завжди бачити ці чудеса у своєму житті”. Мені здавалося, ніби той молодий чоловік каже мені: “Єпископе, я готовий відповісти “Ось я”, про що б мене не попросив Господь”.

Господь сказав, що Він зв’язаний обіцянням, коли ми робимо те, що Він просить (див. Учення і Завіти 82:10). Чи дійсно ми віримо в точність цього обіцяння?

Можливо, благословення не приходять у призначений нами час або не у той спосіб, як би нам хотілося. Однак я свідчу, що це обіцяння реальне й істинне. Це вимагає любові до Нього, покірності, бажання виконувати Його волю і жити так, як живуть послідовники Христа. Він допоможе нам і благословить розумінням завітів та здатністю їх дотримуватися. Таким чином, коли Він просить нас виконувати Його волю, лунко відповідаймо: “Ось я, Господи!”