Мені більше нічого не потрібно

Ілюстрація Кейтлін Друбай

У грудні, коли моїй мамі було дев’ять років, її вітчим залишив сім’ю в пошуках роботи. Він залишив мою бабусю, мою маму і молодшого брата моєї матері без грошей, без їжі, без ялинки, без подарунків. Як розповідала мама: “У нас не було нічого”.

Того Святвечора мама пішла на прогулянку. Вона згадувала, як у вікні сусіднього будинку побачила щасливих, усміхнених дітей навколо ялинки з подарунками в оточенні рідних. Мама плакала, ділячись цим спогадом перед Різдвом за кілька років до своєї смерті. Це було одне з багатьох святкувань Різдва, коли вона не мала нічого.

Перенесемося в 1969 рік, через 14 років після одруження моїх батьків. Ми жили в маленькому містечку в центральній частині Каліфорнії, США. Саме тоді двоє місіонерів повного дня постукали в наші двері і принесли нам відновлену євангелію Ісуса Христа. Через рік мої батьки запечаталися в Оклендському Каліфорнійському храмі і мене з двома моїми братами було запечатано до них.

Для моїх батьків це стало початком багатьох років учнівства. Вони служили в багатьох церковних покликаннях незліченній кількості людей, зміцнювали своє свідчення під час служіння на місії у Флориді, раділи, дивлячись на зростання своїх нащадків, і насолоджувалися благословеннями, що приходять завдяки “радості в Ісусі Христі” та членству в “Церкві радості”.

Невдовзі після смерті батька у 2018 році мама написала різдвяного листа своїм дітям, в якому розповіла про благословення, які зробили її життя повноцінним і насиченим.

“Коли у мене бувають спокійні хвилини, до мене приходять думки і спогади про те, що мені було дано”, — писала вона. Серед дарів, які вона отримала, вона назвала “чоловіка у вічності” і сім’ю, яка може бути разом навіки у присутності Батька і Сина; відновлену євангелію; сучасних пророків і апостолів; Писання останніх днів; дар Святого Духа; свідчення про Спасителя Ісуса Христа; і “цей особливий час святкувати Його народження”.

Коли моя мати була дитиною, то у неї не було нічого. На той час, коли вона померла, у неї було все найважливіше.

“Ви і євангелія — це моє життя, — сказала вона в кінці. — Мені більше нічого не потрібно. З Різдвом Христовим! Люблю вас навіки”.