“Божий план для вічної сім’ї”, Ліягона, груд. 2025.
Божий план для вічної сім’ї
Сім’ї, які приймають Божий план, люблять, як любив Спаситель, і шанують свої завіти, — одного дня успадкують “благословення вічного життя й повноту радості”.
Наприкінці місії повного дня я пережив радісний момент: отримав ендаумент і запечатався до своїх батьків у храмі в Сан-Паулу, Бразилія.
Мої батьки, Апаресідо та Мерседес, різними шляхами прийшли до релігії, але їхній життєвий досвід підготував їх до прийняття відновленої євангелії.
Мій батько виховувався в хорошій сім’ї, але не релігійній. Утім в молодості він зацікавився релігією. Він читав Біблію, відвідував біблійні уроки і вивчав життя Ісуса Христа. Завдяки дослідженням він зацікавився не лише євангелією Спасителя, але і питаннями сім’ї, що викликало в ньому бажання одружитися з людиною, яка має такі самі погляди.
На противагу цьому моя мати виховувалася у глибоко релігійній сім’ї, в якій дотримувалися євангельських принципів, відвідували церковні богослужіння і вірно сповідували свою релігію. Зростаючи в такому середовищі, моя мама стала тією людиною, яка ніколи не пропускала церковних зборів.
І тому, після того як мої батьки одружилися і у них народився я та ще троє моїх братів, вони робили все можливе, щоб виховувати нас у світлі їхнього знання євангельських принципів. Одного дня моя тітка, яка була неактивним членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, сказала моєму батькові: “У вас четверо хлопців. Якщо ви дійсно хочете збудувати сім’ю, зосереджену на Христі, і мати Бога у своїй сім’ї, вам потрібно ходити до моєї церкви”.
Мій батько почув її слова, але нічого не робив, аж до того дня, коли місіонери повного дня прийшли в наш район, постукали в наші двері й почали нас навчати. Він швидко зрозумів, що вони представляли Церкву, яку моя тітка заохочувала його дослідити.
Світло та істина
Серед того, що в першу чергу зацікавило моїх батьків у відновленій євангелії Ісуса Христа, — увага Церкви до сім’ї і вчення про те, що “значна частина Божої роботи зі спасіння і піднесення виконується в сім’ї”. Ще до свого хрищення мої батьки були настільки вражені тим, про що дізналися, що запросили сусідів разом з ними приходити на місіонерські уроки.
Серед того, що в першу чергу зацікавило моїх батьків у відновленій євангелії Ісуса Христа, — увага Церкви до сім’ї.
Коли мої батьки зустрілися з місіонерами і продовжили вивчати євангелію після свого хрищення, вони дізналися, як “виховувати своїх дітей у світлі та істині” і як духовно “привести до ладу свій власний дім” (Учення і Завіти 93:40, 43).
Вони дізналися, що “сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей” і що “щастя в сімейному житті найпевніше досягається, якщо жити за вченнями Господа Ісуса Христа”.
Вони дізналися, що “запорукою успішності і збереження шлюбів та сімей є дотримання принципів віри, молитви, покаяння, прощення, поваги, любові, співчуття, праці, а також здорового відпочинку”.
Вони дізнались, що сім’ї можуть бути вічними і що “ті самі суспільні стосунки, які існують серед нас тут, існуватимуть серед нас там, вони тільки будуть поєднані з вічною славою” (Учення і Завіти 130:2).
І вони дізналися, що кінцева мета кожного навчання, кожного заходу в Церкві полягає в тому, щоб батьки і їхні діти були щасливі вдома, запечатані у вічному шлюбі і поєднані зі своїми поколіннями”.
Маючи це знання, вони захотіли бути запечатаними і стати вічною сім’єю.
Спрямування у вічність
Після хрищення мої батьки застосовували те, чого навчалися, полишаючи мирське і прямуючи до євангельського царства. Вони працювали над тим, щоб об’єднати нашу сім’ю, проводячи домашній вечір і сімейне вивчення Писань, сумлінно відвідуючи церковні збори і виконуючи сімейно-історичну роботу. Намагаючись згуртувати нас, вони сподівалися створити сім’ю, зосереджену на плані спасіння і спрямовану у вічність.
У 1965 році, коли охристилися мої батьки, найближчий храм до Сан-Паулу, Бразилія, знаходився в Месі, шт. Аризона, за 9 650 км. Така подорож була надто дорогою для нашої сім’ї, тож моїм батькам довелося чекати освячення храму в Сан-Паулу, Бразилія, в 1978 році, перш ніж вони могли отримати свої храмові обряди й запечататися. У той час я служив на місії в Ріо-де-Жанейро.
Приблизно за два місяці до завершення моєї місії в лютому 1980 року мій президент місії дозволив нам із напарником вирушити в нічну подорож з членами колу з Ріо-де-Жанейро до храму в Сан-Паулу, щоб я міг отримати ендаумент і запечататися зі своїми батьками. Як і мої батьки, я роками чекав на обіцяні благословення храмових обрядів і завітів.
Той випадок змінив моє бачення майбутнього і дав перше уявлення про істинність слів Президента Рассела М. Нельсона, з якими він звернувся нещодавно: “Час, проведений у храмі, допоможе вам мислити целестіально і здобути бачення того, хто ви насправді є, ким можете стати і яке життя можете мати вічно”.
Моє коротке перебування у храмі в той час глибоко вплинуло на решту мого місіонерського служіння. Завдяки цьому новому баченню моє свідчення про храм і про важливість Божого плану для сімей стало ще сильнішим. Це глибоко вплинуло на моє життя.
Коли ми з моєю дружиною Розаною одружилися через два роки після моєї місії, то запечаталися у храмі, маючи на меті створити нашу власну вічну сім’ю. Для цього ми разом працювали над створенням сімейних традицій, подібних до тих, яких нас навчали наші батьки. Всі ці традиції зосереджувалися на Спасителі, Його вченнях і вченнях Його сучасних пророків.
Сьогодні наші діти виховують своїх дітей за тими ж євангельськими принципами щастя. Для нас сім’я — це все, оскільки ми усвідомлюємо, що сім’я посідає центральне місце у Божому плані.
Як генеральний авторитет я мав благословення запечатати у храмі трьох моїх дітей з їхніми подружжями. Так чудово було дивитися їм у вічі в ту мить, коли вони стояли на колінах біля олтаря у храмі. Я міг бачити, як мої нащадки отримують благословення за дотримання тих самих євангельських принципів, яких мене навчали батьки і яких ми з Розаною навчали їх. Я міг бачити, як ті благословення будуть продовжуватися в майбутніх поколіннях. І це стало для мене нагадуванням про те, завдяки кому все це стає можливим.
Різдво як нагадування
Сім’я є центральною частиною Божого плану щастя, але без Спасителя Ісуса Христа цей план не міг би втілитися. Його Спокута і обряди та завіти, які є складовою євангелії, уможливлюють обіцяння піднесення.
Президент Нельсон проголосив: “Піднесення — справа сімейна. Лише завдяки спасительним обрядам євангелії Ісуса Христа сім’ї можуть здобути піднесення. Кінцева мета, якої ми прагнемо, — це бути щасливими з нашими сім’ями, — отримати ендаумент, бути запечатаними і підготовленими до вічного життя в присутності Бога”.
Коли я відвідую місця, де раніше ніколи не був, я намагаюся знайти маленьку різдвяну сценку, яка нагадує нам з Розаною про Спасителя. Я вже зібрав чималу колекцію.
Розмірковуючи над тими скромними різдвяними сценами, ми з дружиною якось задумалися: “Що насправді є найважливішим у нашому житті?” Відповідь, звичайно ж, у Спасителі, Його євангелії і в нашій сім’ї. Щоб нагадати нам про любов Небесного Батька до нас і про те, що обіцяння вічних сімей стає можливим завдяки Спасителю, кілька років тому перед Різдвом ми поставили всі наші різдвяні сценки на дві великі полиці у нас вдома і залишили їх, не прибравши після різдвяних свят. Ця традиція допомагає зберігати дух Різдва в нашому домі цілий рік.
Кожного дня, коли ми дивимося на ці різдвяні сценки, вони лагідно нагадують нам про центральну роль Спасителя в нашому житті. Вони нагадують нам, що мир на землі у цей час (див. Лука 2:14) і вічне щастя в прийдешньому світі залежать від Спасителя і шанування завітів, які ми з Ним уклали. І вони нагадують, “що Він прийшов у світ, Сам Ісус, щоб Його розіпʼяли за цей світ і щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності;
Щоб через Нього могли бути спасенними всі, кого Батько віддав Його владі і Ним створив” (Учення і Завіти 76:41–42).
Так само, як ми дізналися про ці істини від своїх батьків, ми з Розаною працювали над тим, щоб передати їх нашим дітям. Зараз наші діти навчають цих самих істин своїх дітей. Насіння, посаджене в серця моїх батьків 60 років тому в нашому маленькому будиночку в Бразилії, розцвіло і дало плід, “який є найціннішим, який є солодшим над усе солодке, і який є білішим над усе біле, так, і чистішим над усе чисте” (Алма 32:42).
Я свідчу, що ті, хто приймає Божий план для сімей, любить так, як любив Спаситель, і шанує свої завіти, одного дня успадкують “благословення вічного життя й повноту радості” з дорогими їм людьми, а також з Батьком і Сином.