Добра новина про радість велику

Перше цю звістку було проголошено пастухам на схилах біля Віфлеєма. Ангел і небесне військо сповістили “радість велику, що станеться людям усім. … [Народився] Спаситель, Який є Христос Господь” (Лука 2:10–11). Ймовірно, цих пастухів було вибрано, щоб почути цю радість велику, бо вони були лагідні й смиренні. Отже, вони були винятково сприйнятливими до послання з небес, в істинності якого вони пересвідчилися, відвідавши Новонародженого. Потім, як сказано у Писаннях, вони “розповіли про все те, що про Цю Дитину було їм звіщено” (Лука 2:17).

Не дивно, що, навчаючи, Спаситель неодноразово говорив про роботу пастухів та про овець, за якими вони доглядали. Також, коли Ісус на початку Свого священнослужіння прийшов до Івана Христителя, той пророк проголосив: “Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!” (Іван 1:29).

Друге проголошення про народження Месії було зроблено у храмі в Єрусалимі двом святим служителям. Їхнє благочестиве життя підготувало їх до отримання свідчення від Святого Духа.

Коли Марія та Йосип принесли немовля Ісуса у храм для посвячення, як це належало зробити для первістка, Семен і Анна свідчили, що Він був Месією. У Писаннях сказано, що Семен взяв Дитя на руки і благословив Бога за те, що дозволив йому побачити “Спасіння”, “Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля”. Анна, “пророчиця”, “години тієї вона надійшла, Бога славила та говорила про Нього всім, хто визволення Єрусалиму чекав” (Лука 2:30, 32, 36, 38; див. також Лука 2:22–38).

Про це дивовижне народження дізналася ще одна, третя група людей. Біблія, у трохи виправленій Джозефом Смітом версії, розповідає:

“Мудреці прибули з Єрусалиму зі сходу,

і питали: Де Дитя, що народилося, Месія юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому” (Joseph Smith Translation, Matthew 3:1–2) [див. також Maтвій 2:2]).

З огляду на їхнє чітке запитання ми можемо не сумніватися, що їх скеровував Господь для Своїх священних цілей. У Біблії читаємо: “Не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого” (Joseph Smith Translation, 1 Corinthians 2:11 [цитовано з 1 Коринтянам 2:11]). Ці мудреці були з іншої землі та належали до іншої культури, тож дане їм свідчення було нагадуванням про те, що Месія народився для всіх людей. Крім того, могла бути ще й інша мета. Коли життя маленького Христа опинилося під загрозою через наказ нечестивого царя Ірода, гроші за золото та інші дари, які піднесли мудреці, могли допомогти Марії та Йосипу поспішно перебратися до Єгипту та жити там (див. Maтвій 2:11–16).

Хіба не цікаво, що про дивовижну подію народження Христа і важливість самої цієї події було сповіщено тільки дуже смиренним, дуже святим і дуже мудрим людям? Як навчав старійшина Джеймс Е. Талмейдж (1862–1933) у книзі Jesus the Christ (Ісус є Христос): “Дійсно, Бог поставив Собі свідків, щоб вони були прийнятними для людей з усіх верств і станів: свідчення ангелів — для бідних і простих; свідчення мудреців — для зарозумілого царя і гордовитих юдейських священників”.

Згадка про Семена і Анну може надихнути нас бути такими, як вони, і додати своє свідчення про священне народження і про призначення цієї Різдвяної пори.

Для нас немає нічого нового у святкуванні народження Христа. Це послання є незмінним і добре відомим. Його передали Адаму. Його проповідували дітям Ізраїля. Його було дано через одкровення нащадкам Легія. Знову й знову пророки проголошували основні істини, що стосуються вчень та Спокути Ісуса Христа. Знову й знову вони проголошували про Його місію та навчали Його заповіді: діти Божі мають любити Бога і служити Йому, а також любити одне одного і служити одне одному. Ці проголошення, повторювані упродовж віків, є найважливішим посланням в усій вічності. Для тих, хто наслідує Христа, ці проголошення не підлягають перегляду. Вони підлягають оновленню в житті кожного з нас.

Різдво пробуджує в нас бажання виявляти набагато більше любові й дружелюбності, ніж ми зазвичай виявляємо у стосунках. Небесне проголошення “на землі мир, у людях добра воля” (Лука 2:14) стосувалося не лише тих, до кого ми вже відчуваємо любов і прихильність. Воно стосувалося й випадкових друзів, незнайомців, навіть ворогів. Різдво — це також час прощення, загоєння застарілих ран та відновлення зіпсованих стосунків.

Різдво — це пора, коли слід позбутися зарозумілості й роздратування, не критикувати, виявляти терпіння і не наголошувати на відмінностях між людьми. Нам треба бути дружелюбними з усіма людьми, незалежно від того, чи сповідують вони нашу віру, і виконувати заповідь, яку Бог дав пророку Мойсею для дітей Ізраїля:

“А коли мешкатиме з тобою приходько у вашім Краї, то не будете гнобити його.

Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе” (Левит 19:33–34).

Різдво — це час для всіх нас згадати, що ми є дітьми Небесного Батька, Який віддав Свого Єдинонародженого Сина, Який приніс благословення спасіння і піднесення всьому людству на однакових умовах, щоб усі могли бути викуплені від смерті.

Ми, послідовники Христа, маємо якнайдружелюбніше і якнайуважніше ставитися до всіх людей повсюди. Нам слід навчати своїх дітей бути добрими й уважними до кожної людини. І, звичайно ж, нам слід уникати того спілкування й участі в тих заходах, що компроментують нашу поведінку або ослаблюють нашу віру і заважають поклонінню. Однак це не має заважати нам розвивати стосунки з людьми всіх переконань — з віруючими і невіруючими.

Кілька десятиліть тому Президент Томас С. Монсон (1927–2018) сказав такі слова: “У давнину пастухи шукали Дитя Ісуса. Але ми шукаємо Ісуса Христа, нашого Старшого Брата, нашого Посередника перед Батьком, нашого Викупителя, Автора нашого спасіння; Того, Хто був від початку з Батьком; Того, Хто взяв на Себе гріхи світу і добровільно помер, щоб ми могли жити вічно. Саме Цього Ісуса ми шукаємо”.

Святі останніх днів особливо покликані звіщати спасительне послання про Ісуса Христа впродовж всього року. Ми маємо дар Святого Духа, місія Якого полягає в тому, щоб свідчити про Батька і Сина (див. 2 Нефій 31:18; 3 Нефій 16:6). Ми — діти Небесного Батька, Який проголосив: “Це є Моя робота і Моя слава — здійснювати безсмертя і вічне життя людини” (Moйсей 1:39).

І пророки нашого Спасителя, Ісуса Христа, Який є Господом Богом Ізраїлевим, проголосили Його євангелію:

“Він прийшов у світ, Сам Ісус, щоб Його розіпʼяли за цей світ і щоб Йому нести гріхи світу, і освятити світ, і очистити його від усієї неправедності;

Щоб через Нього могли бути спасенними всі, кого Батько віддав Його владі і Ним створив;

Хто прославляє Батька і спасає всі творіння Його рук” (Учення і Завіти 76:41–43).

Крім того, “ми віримо, що завдяки Спокуті Христа все людство може бути спасенним “через послушність законам і обрядам євангелії” (Уложення віри 1:3). І разом з давніми й сучасними пророками ми кажемо: “Дяка Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!”.