Славетний день Відновлення

Ісус Христос являється пророкові Джозефу Сміту й Оліверу Каудері, художник Уолтер Рейн

Ключі священства

Щоб оцінити важливість усього, що було відновлено того дня, необхідно мати загальне розуміння, що таке ключі священства. Священство — це влада і сила Бога. Він дарує владу і силу Своїм синам і дочкам діяти від Його імені заради спасіння Його дітей. Ключі священства — це повноваження, щоб керувати у спосіб, у час і у місці, де буде використовуватися священство. Ключі не додають чогось до священства; натомість вони є наданим повноваженням мати доступ до священства і застосовувати його конкретним чином і для конкретних цілей. Вони є частиною Божого порядку і даються з метою підтримання належного порядку.

Під час зворушливої розмови з Петром та іншими апостолами Ісус, по суті, сказав: “Я збудую Церкву, і вона буде збудована на скелі одкровення” (див. Матвій 16:18). Невід’ємною частиною цієї Церкви будуть “ключі[, які] тобі дам від Царства Небесного” (Матвій 16:19; курсив додано). І серед іншого ті ключі дозволяли зв’язувати і розв’язувати на землі й на небесах.

До 3 квітня 1836 року Спаситель, діючи через небесних посланців, відновив священство і певні ключі, надавши Джозефу повноваження встановити Церкву, організувати чини священства і виконувати обов’язки, викладені в Уложеннях і Завітах Церкви (див. Учення і Завіти 20). Але Джозеф не отримав усіх необхідних ключів священства, щоб виконувати всі обряди, які стали невід’ємною частиною Церкви. Ці важливі ключі були відновлені 3 квітня 1836 року.

У той день — у Великодню неділю — Джозеф Сміт та Олівер Каудері приєдналися до великої групи святих у Кертлендському храмі, щоб разом навчатися, спілкуватися, поклонятися і прийняти причастя. Десь пополудні Джозеф і Олівер відійшли за кафедри Мелхиседекового священства, що знаходилися в західній частині першого поверху, і опустили завісу, щоб відокремитися від інших людей у храмі. Вони схилилися в урочистій тихій молитві. Ми не знаємо точно, про що саме вони молилися, але знаємо, що на їхні молитви прийшла відповідь.

Вони розповідали: “Завісу було знято з нашого розуму, і очі нашого розуміння було відкрито”. Вони побачили Ісуса Христа, Який стояв над поручнями кафедри. Назвавшись, Ким Він є, Ісус проголосив: “Ваші гріхи прощено вам”. (Див. Учення і Завіти 110:1–5.)

Це говорить про те, що частково вони у своїх тихих молитвах просили про прощення — а це Джозеф Сміт робив упродовж усього свого життя. У ту мить Ісус Христос зробив їх безгрішними. Він був без гріха. Вони були без гріха. І храм було освячено і прийнято. Усе було готове до того, що мало відбутися.

Після того як це видіння Спасителя закрилося, прийшли небесні посланці, щоб відновити ключі священства: Мойсей передав ключі збирання Ізраїля; Іліяс ввірив “розподіл євангелії Авраама”; Ілля відновив “ключі цього розподілу”, або те, що часто називають запечатувальною владою (див. Учення і Завіти 110:11–16). Важливо розуміти, що ці відновлені ключі є взаємодоповнювальними. Між ними існує сильний взаємозв’язок і, зрештою, взаємозалежність.

У давнину через непослух завітний народ Бога, дім Ізраїля, був розсіяний. Але Бог пообіцяв, що одного дня Він збере їх знову, відновить до їхнього початкового завіту і, зрештою, вони будуть у Його присутності. Господь, відновивши через Джозефа Сміта Свою Церкву і євангелію, почав виконувати Своє обіцяння відновити, або зібрати, Ізраїль.

Ще до відновлення ключів збирання Ізраїля тим, кого було охрищено у сусідніх штатах, було наказано збиратися в Кертленді (див. Учення і Завіти 29:2, 7–8; 37:3).

Як тільки ключі збирання були відновлені, місіонерська робота активізувалася майже миттєво. Євангелію проповідували не лише в сусідніх штатах, але і в сусідніх країнах, а невдовзі й за океаном в усіх напрямках — у буквальному розумінні в чотирьох кінцях землі. За допомогою цих ключів апостоли могли “відімкнути двері царства в усіх місцях” по всьому світу (Учення і Завіти 112:17).

Варті уваги принаймні три події, що стосуються збирання Ізраїля. По-перше, коли народився Мойсей, Ізраїль вже був зібраний в одному місці. Але вони не були зібрані у правильному місці. Місцезнаходження має значення. Вони були в рабстві й не мали свободи поклонятися. Бог хотів, щоб Його завітний народ був у завітній землі, тобто обіцяній землі. Для давнього Ізраїля Єгипет не був таким місцем. Цим місцем був Ханаан. Подібним чином Він збирає Ізраїль зараз в обіцяному місці — в Сіоні та його колах.

По-друге, це не просто зібрання друзів, родичів або однодумців. Мета збирання — бути зібраними до Бога, щоб бути в Його присутність. У давнину Ізраїль мав пересувну скинію, символ Божої присутності. Те саме стосується й сучасного Ізраїля. Джозеф Сміт сказав, що “головна мета” Бога у збиранні сучасного Ізраїля — це “побудувати Господу дім, де Він міг би відкрити Своєму народу обряди Свого дому і слави Свого царства, і навчати людей шляху спасіння”. Одним словом, метою збирання було встановлення Сіону — місця, де Бог може перебувати серед людей, з якими Йому приємно перебувати у Своєму храмі.

Зрештою, дух збирання, який зійшов на святих, підтримував їх під час кожного підступного вигнання, якого вони зазнавали. Своїми вчинками вони сміливо проголошували: “Якщо ви виженете нас звідси, ми зберемося в іншому місці. Але ми зберемося. Ми маємо заповідь; у нас є ключі. Розсіяння закінчилося. Настав час Ізраїлю зібратися!”

Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Тепер на цій землі не відбувається нічого важливішого за [збирання Ізраїля]. Ніщо не має важливішого наслідку. Абсолютно ніщо”.

Після явлення Мойсея Іліяс ввірив “розподіл євангелії Авраама” (Учення і Завіти 110:12). Часто слово розподіл вказує на період часу, але воно також може означати винятковий дозвіл або привілей. Євангелія Авраама, зокрема завіти, які Бог уклав з Авраамом, і благословення, які Він йому пообіцяв, є дійсно винятковими, надзвичайними. Наскільки винятковими? Ми віримо, що Бог пообіцяв Аврааму все, що Він має. Це обіцяння і євангелія, дані Аврааму, є справді особливим розподілом. 3 квітня 1836 року Джозефу Сміту було відновлено цей особливий розподіл і повноваження проголошувати про його настання. Цікаво, що ключі, які стосуються євангелії Авраама, конкретно не називаються у розділі 110, але оскільки ці ключі були необхідними для цього розподілу, їх було відновлено.

Повернути серця. Запечатувальна влада

Після Іліяса явився Ілля, сповіщаючи про здійснення пророцтва Малахії: серця дітей повернуться до їхніх батьків (див. Малахія 4:5–6). Це пророцтво не було новим для Джозефа. Воно згадувалося в посланні Моронія, яке він почув ще 17-річним юнаком. Мороній навчав Джозефа, що Ілля “посадить у серця дітей обіцяння, дані батькам, і серця дітей повернуться до їхніх батьків” (Учення і Завіти 2:2).

Хто такі ці батьки і які обіцяння їм було дано? Одним з них, безперечно, був Авраам. А обіцяння, дані йому, — це піднесення, тобто життя з Богом, життя, подібне до життя Бога. Авраам сам прагнув отримати ці обіцяння, знаючи, що їх було дано “батьк[ам]” до нього (див. Авраам 1:2–4).

Дія цієї сили, що скеровується ключами, відновленими Іллею, має принаймні два наслідки. По-перше, кожний необхідний обряд, який ми отримуємо, і кожний завіт, який ми укладаємо в цьому житті завдяки владі священства, стає скріпленим печаткою легітимності, щоб бути дійсним у наступному житті — те, що зв’язано на землі, зв’язано на небесах. По-друге, цією запечатувальною владою стосунки, які започатковують між собою чоловік і дружина і які сягають як коріння (предків), так і гілок (нащадків), зв’язуються, тобто запечатуються, разом назавжди в тому, що ми називаємо вічним завітом — завітом, укладеним з батьком Авраамом. З цією метою Ілля відновив силу запечатування.

Чи бачите ви взаємозв’язок між цими трьома ключами: збиранням Ізраїля, євангелією і завітами Авраама та запечатувальною силою? Президент Нельсон підсумував це так: “Ці ключі надавали повноваження Джозефу Сміту, а також усім наступним Президентам Церкви, збирати Ізраїль по обидва боки завіси, благословляти всіх дітей завіту благословеннями Авраама, накладати печатку затвердження на обряди й завіти священства і запечатувати сім’ї навічно. Сила цих ключів священства безмежна і неймовірна”.

Ось чому події, що стосуються Кертлендського храму, є такими важливими. Майже ніщо з того, що ми робимо в цій Церкві і що має вічні наслідки, не виконується без ключів, відновлених 3 квітня 1836 року в Кертлендському храмі, через які надаються повноваження. Священство і ті ключі не обмежуються ні тим місцем, ні тією будівлею, однак Кертлендський храм дійсно є чудовим нагадуванням про справи Бога зі Своїм народом. Це священне свідчення найвеличнішого Відновлення, яке будь-коли відбувалося.