Зцілення у храмі

Джонатан А. Стейплі

Відділ історії Церкви

Молитви за хворих і стражденних залишаються важливою складовою храмового поклоніння з часів Джозефа Сміта й до сьогодні.

Дженнетта Річардс перетнула Атлантичний океан і половину Північноамериканського континенту, щоб приєднатися до святих у Наву, шт. Іллінойс. Вона також роками страждала від “загальної слабкості” — недіагностованого хронічного захворювання. Взимку 1844 року до завершення будівництва храму в Наву було ще дуже далеко. Але пророк Джозеф Сміт збирав групу чоловіків і жінок для проведення священних храмових церемоній у таких місцях, як червоноцегляна крамниця. Складовою цих храмових церемоній була і спільна молитва, в якій учасники поєднували свою віру заради себе та інших. Щоденники святих, які відвідували ці храмові збори, з благоговінням зберігаються, оскільки в них описані священні храмові церемонії, в яких вони брали участь; і, крім того, ці святі регулярно записували імена людей, за яких вони молилися, — найчастіше тяжко хворих дітей. 10 лютого 1844 року Дженнетта дуже страждала. Увечері Джозеф провів молитовні збори для членів Церкви, які отримали ендаумент, і присутні “молилися за сестру Річардс та інших”.

Молитви за хворих і стражденних залишаються важливою складовою храмового поклоніння з часів Джозефа Сміта й до сьогодні. У храмі члени Церкви об’єднуються і з вірою звертаються до Бога як спільнота одне заради одного.

Зцілення в домі Бога

Зв’язок між храмовим поклонінням і зціленням сягає корінням Писань. Згідно з Матвієм, коли Спаситель відвідав храм в Єрусалимі, Він цитував пророка Ісаю, пояснюючи, що “дім Мій буде домом молитви”. А потім ми читаємо, що “приступили у храмі до Нього сліпі та криві, і Він їх уздоровив” (Матвій 21:13–14; див. також Ісая 56:7). У часи Відновлення цей зразок отримання зцілення у храмі відповідає новозавітній настанові: “моліться один за одного, щоб вам уздоровитись” (Якова 5:16).

У добу піонерів багато людей посилали листи і телеграми до храмів, просячи згадати їх у храмових молитвах. Декому доводилося долати великі відстані, щоб знайти зцілення в храмах, де люди могли охриститися у храмовій купелі для зцілення або отримати благословення на зцілення від інших святих, яких було покликано там служити. Але коли святі останніх днів почали виконувати храмову роботу за більшу кількість своїх предків, провідниками Церкви було припинено практику відвідування храму заради отримання благословення на зцілення. Благословення священства можна було надавати, де б не знаходилася стражденна людина, але храмові обряди мали виконуватися в домі Господа.

Навіть після цієї зміни храми залишаються місцями зцілення. Сьогодні члени Церкви можуть подавати імена людей, щоб про них згадували під час храмових молитов. Це можна зробити особисто у храмі, онлайн або у мобільному додатку для членів Церкви “Засоби”.

Фізичне і духовне зцілення

Священнослужіння Ісуса Христа як у Новому Завіті, так і в Книзі Мормона вирізняється турботою, з якою Він зцілював хворих і стражденних. У Книзі Мормона також пояснюється, що це зцілення поширюється на все людство. Спаситель добровільно відстраждав, помер і піднявся з мертвих, “щоб Він міг знати, будучи у плоті, як допомогти Своєму народові в його недугах” (Алма 7:12). Ісус Христос запрошував усіх: “[покайтеся] у ваших гріхах, і [наверніться], щоб Я міг зцілити вас” (3 Нефій 9:13). Це зцілення може бути фізичним, але ми також маємо духовні та емоційні травми, які можна зцілити у Христі.

Наприклад, під час кризи у ранній період Відновлення Ісус Христос нагадав Кворуму Дванадцятьох Апостолів про їхнє важливе доручення, а потім сказав, що вони матимуть і спокуси, і страждання. Він пояснив, що “якщо вони не закамʼяніють серцями своїми і не затвердіють шиями своїми проти Мене, їх буде навернено, і Я зцілю їх” (Учення і Завіти 112:13), маючи на увазі, що Спаситель зцілить їхні духовні страждання.

Сьогодні, коли члени Церкви укладають священні завіти і дотримуються їх, вони з нетерпінням чекають, що їх буде “освячено Духом на оновлення їхніх тіл” (Учення і Завіти 84:33; див. також 89:18). Однак вони також визнають, що фізичні недуги не є єдиним видом захворювань, які потребують зцілення. Святі останніх днів мають у житті весь спектр людських випробувань, і в храмах ми знаходимо зцілення від душевного болю, розірваних стосунків і навіть нездійснених сподівань. Ми запрошуємо всіх прислухатися до заклику Ісуса Христа: “Прийд[іть] до Мене з щирими намірами в серці, і Я зцілю [вас]” (3 Нефій 18:32).

Основа храмового поклоніння

Існують задокументовані записи про чудесні зцілення в житті багатьох святих останніх днів. Наприклад, після того як Вілейт Кімболл надали допомогу і група відвідувачів помолилася за неї в храмі Наву, їй відразу стало краще. Однак не кожна молитва закінчується чудесним втручанням. Коли Господь дійсно втручається і благословляє нас, може бути так, що зцілення триватиме лише місяці або роки. Зрештою, наше земне життя закінчується смертю. Але ми маємо цю надію, що коли Господь “прийде, і старе пройде, і все стане новим”, ми “підні[мемося] з мертвих, і не помр[емо] більше, і отрима[ємо] успадкування перед Господом у святому місті” (Учення і Завіти 63:49).

У 1843 році, через півтора року після молитви, промовленої під час храмового зібрання, Дженнетта Річардс пішла з життя. Незважаючи на її віру й об’єднану віру її сім’ї та храмової громади, відразу після 10:00 ранку 9 липня 1845 року Дженнетта перестала дихати. У Писаннях є пояснення, що навіть там, де є віра, щоб бути зціленими, зцілення приходить тільки тоді, коли людина “не призначен[а] до смерті” (Учення і Завіти 42:48). Як і Джозеф Сміт, якого було вбито влітку 1844 року, Дженнетта не дожила до завершення будівництва храму. Однак вона допомогла закласти фундамент храмового поклоніння у часи Відновлення. І складовою того фундаменту був її приклад пошуку зцілення від Господа через молитву, яку промовляють інші — молитви, яку ми так само промовляємо у храмах сьогодні.