Спокута Ісуса Христа, Божа милість і ви

• Ми знаємо, “що сім’я є центральною частиною Творцевого плану для вічної долі Його дітей” і що “у доземному житті [ми були] духовн[ими] син[ами] і дочк[ами Бога]”.

• Ми знаємо, що були “серед шляхетних і великих” (Учення і Завіти 138:55; див. також Авраам 3:22) і що ми “отримали свої перші уроки у світі духів” (Учення і Завіти 138:56).

• Ми знаємо, як навчав Президент Рассел М. Нельсон, що “наш Небесний Батько приберіг багатьох Своїх найблагородніших духів — мабуть, я можу сказати: Свою найкращу команду — для цього фінального періоду. Ці благородні духи — ці найкращі гравці, ці герої — це ви!”

• Згідно з тим, чого навчав старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, ми знаємо, що “наша індивідуальна сутність закарбована в нас навіки. У спосіб, який ми не до кінця розуміємо, наше духовне зростання в доземному світі впливає на те, ким ми є тут”.

• Ми знаємо, що аби стати схожими на наших небесних батьків, нам необхідно було залишити їхню присутність. План викуплення був представлений, і одні його прийняли, а інші — відкинули. Ісус Христос виступив наперед і сказав: “Батьку, хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки” (Мойсей 4:2).

• Ми знаємо, що в результаті почалася війна на небесах, у якій “Михаїл [доземний Адам] та його Анголи вчинили зі змієм [Сатаною] війну… та його ангол[ами]” (Об’явлення 12:7) і що ми “його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення” (Об’явлення 12:11).

• Ми знаємо, що належимо до найбільш доблесних і гідних довіри дітей Небесного Батька, які “повернулися спиною до ворога і приєдналися до сил Бога, і ті сили зрештою вибороли перемогу”.

• Ми знаємо, що наша маленька синя планета в галактиці, яка називається Чумацький Шлях, є найскладнішим місцем, тому що, як Господь свідчив Еноху, “серед усіх витворів Моїх рук не було такої великої злочестивості, як серед твоїх братів” (Мойсей 7:36).

• Ми знаємо, що аби була протилежність в усьому, найбільше благо і найвеличніше світло у Всесвіті також було послано саме на цю землю у вигляді Ісуса Христа і всіх тих, хто пішов за Ним — усіх нас.

• Ми знаємо, що належимо до найблагородніших і найвірніших духовних дітей Небесного Батька, яких було обрано прийти сюди з Ісусом Христом у ці останні дні.

Зцілюючі руки, художник Адам Абрам

Ми — друзі Спасителя

Мені подобається уявляти, що Спаситель, мабуть, мав радісне передчуття того, що ми, Його вірні доземні учні та друзі, залишатимемося відданими Його справі, перебуваючи тут, на землі. Тому ми не дивуємося, що Христос пізніше засвідчить Своїм учням, що “ви ті, кого Мій Батько дав Мені; ви Мої друзі” (Учення і Завіти 84:63). Я вважаю, що такий вияв прихильності поширюється також і на всіх нас.

Потім було обіцяння, що завдяки нашій відданості й послуху в доземному житті ми одного дня матимемо потенціал належати до дому Ізраїля через родовід батька Авраама завдяки нашій духовній схильності чути голос Бога і прислухатися до нього, а також укладанню священних завітів з Богом (див. Учення і Завіти 29:7). Як члени дому Ізраїля, ми матимемо право на благословення й обов’язки, обіцяні за завітом, про які Христос проголошував нефійцям: “Батько поставив Мене для вас спочатку… через те, що ви — діти завіту” (3 Нефій 20:26).

Вас і мене позначено — а в дійсності призначено — завдяки нашій відданості та послуху в доземному житті. Оскільки ми вже виявили вірність Спасителю, зокрема під час Війни на небесах, нас тепер покликано знову долучитися до цієї останньої битви, оскільки Війна на небесах триває, так би мовити, по цей бік завіси уздовж тих самих рубежів: добро проти зла, світло проти темряви та істина проти брехні.

Я сподіваюся, що ви відчуваєте, що Ісус Христос був тоді і є зараз нашим Другом, нашим Провідником, нашим Великим Лікарем, нашим Порадником і, перш за все, нашим Спасителем, Викупителем і Заступником перед Батьком. Можливо, ви помилково вважаєте себе надто слабкими і зламаними, щоб заслуговувати на Його любов.

Але навіть “якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити”, що Він дбає про вас особисто, “нехай це бажання працює в вас” (Алма 32:27) і віддайте перевагу Христу, а не сумнівам — або, радше, застосуйте свою “віру в покаяння” (Алма 34:15–17), докладіть найкращих зусиль.

Якщо ви дійсно мали з Ним близькі стосунки в доземному житті (а я вірю, що це так), якщо Він дійсно страждав і помер за вас (і Він це зробив), якщо Його спокутна жертва призначається для вас особисто і конкретно (а так воно і є), якщо прощення гріхів і поступове зростання крок за кроком у цьому житті є першопричиною вашого перебування тут (а так воно і є), ви, можливо, можете зрозуміти, чому гнів Батька запалено проти тих, хто “не розумі[є Його] милостей, які [Він] дарував їм через Свого Сина” (Алма 33:16).

Постійне покаяння має приносити радість, оскільки ми отримуємо доступ до Спокути Спасителя, а, отже й до відпущення гріхів. Супротивник, з іншого боку, змушує нас повірити, що покаяння — це безнадійна, принизлива справа — ніщо інше, як постійне нагадування про нашу нескінченну недосконалість.

Будь ласка, пам’ятайте, що Спасителева Спокута і добровільна жертва захищає нас не лише від наших гріхів, але й від наших слабкостей. Майте віру в те, що Спаситель досконало розрізняє наші слабкості і наші навмисні, свідомі гріхи. Один з Його служителів, президент Джеффрі Р. Холланд, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав: “Бог, безперечно, має найбільше задоволення у тому, щоб бути Богом, завдяки радості, яка приходить від виявлення Ним милості, особливо до тих, хто не очікує на неї і часто відчуває, що не заслуговує її”.

Мої дорогі друзі, коли ми “по деякім часі” (Мойсей 7:21), “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30), смиренно будемо прагнути прощення гріхів, щиро і швидко каятися кожного дня і ставати святими, тоді звичка дозволяти “Бог[у] бу[ти] понад усе” у нашому житті й “мислити целестіально” має знайти і обов’язково знайде відображення в самому нашому єстві, характері й бутті; у серці, силі, розумі й душі (див. Лука 10:27); в наших думках, словах і ділах.

Брати і сестри, я свідчу про реальність Спасителя і дієвість Його Спокути. Я свідчу, що у Своїй лікарні Він є Великим Лікарем, Головним Хірургом і Цілителем. Я свідчу, що Він спеціалізується на зціленні найслабших зі слабких і на тому, щоб принести полегшення тим, хто найменше цього очікує. Я свідчу, що всі лікарняні та амбулаторні витрати були оплачені Ним у саду і на хресті. Я свідчу, що вас тут чекають на планові духовні огляди, а також на рятівні невідкладні операції. Він працює 24/7, і для вас завжди знайдеться кімната і ліжко.

Єдина плата — це ваша любов до Нього, ваш справжній намір, ваше щире учнівство і готовність дотримуватися завітів — одним словом, ваше скрушене серце і упокорений дух (див. 2 Нефій 2:7; 4:32).

Христос у Гефсиманії, художник Генріх Гофман

Президент Рассел М. Нельсон сказав:

“Можливості Спасителя допомогти вам — безмежні. Його незбагненні страждання в Гефсиманії та на Голгофі були заради вас! Його безмежна Спокута — заради вас!

Я закликаю вас присвячувати час щотижня — до кінця вашого життя — тому, щоб поглибити своє розуміння Спокути Ісуса Христа”.

На закінчення скажу: “Нехай Господь дарує… щоб [вас] було приведено до покаяння і добрих діянь, щоб [вас] було відновлено до благодаті за благодать, згідно з [вашими] діяннями” (Геламан 12:24), щоб ви могли “підвести очі на Бога того дня з щирим серцем і чистими руками… маючи образ Бога, вигравіюваний на ваших обличчях” (Алма 5:19).