Благословення у ретроспективі: як для моєї сім‘ї через апендицит сталося диво

Кілька років тому у мого тата розірвався апендикс, що було проявом лагідної милості.

Більшість людей не вважало б екстрену операцію через апендицит дивом, але так сталося для мого тата.

Коли лікар видалив татові апендикс, він виявив у ньому рак.

На щастя, провівши деякі аналізи, лікарі виявили, що рак не поширився. Коли йому видалили апендикс, це означало, що він позбавився раку.

Коли ми усвідомили всю ситуацією, моя сім’я відчула вдячність за те, що у тата розірвався апендикс.

Рак в апендиксі був малопомітним, і якби не було екстреної операції, швидше за все, його б не помітили, поки не стало занадто пізно.

Дехто може вважати історію мого батька щасливим збігом обставин, але ми з сім’єю знаємо, що то було чудо від Бога.

Старійшина Рональд А. Разбанд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Те, що може виглядати як випадковість, насправді, відбувається під наглядом люблячого Батька на Небесах, Який може порахувати волосся у кожного на голові”.

Ми можемо не помічати участі Бога в нашому житті, поки не обміркуємо минулий досвід. Коли у тата розірвався апендикс, то моя сім’я у той момент не думала, що це було благословенням. Ми не усвідомлювали важливості невідкладної операції мого батька, аж поки лікар не виявив у нього рак.

Нерозуміння Божих намірів, коли щось відбувається, є поширеним явищем. Нефій виконав наказ Бога написати два подібні літописи, не знаючи, для чого це було потрібно (див. 1 Нефій 9:2–6). Пізніше Мормон додав обидва літописи Нефія, не знаючи з якою метою (див. Слова Мормона 1:6–7).

Більш ніж через тисячу років, після того як Нефій і Мормон написали й уклали свої літописи на металевих пластинах, 116 сторінок перекладу цих літописів, зробленого Джозефом Смітом, було втрачено. На щастя, Джозеф Сміт все ще зміг перекласти літопис народу Нефія у Книзі Мормона, бо два давні пророки, не знаючи причин Божих наказів, однаково дотримувалися їх.

Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, завів щоденник, щоб це допомагало йому розпізнавати руку Господа в його житті. Наприкінці кожного дня він питав себе: “Чи бачив я сьогодні, як рука Божа простягається, аби торкнутися нас, або наших дітей, або наших родичів?” Коли він робив це, Святий Дух нагадував йому про часи, коли Бог благословляв його протягом дня.

Які лагідні милості залишилися непоміченими у вашому житті? Як роздуми про минуле допомагають вам “зберіга[ти] у пам’яті велич Бога” (Мосія 4:11)? Коли я приділила час тому, щоб озирнутися назад і побачити Божу руку у своєму житті, я здобула свідчення, що Небесний Батько бачить набагато більше, ніж знаємо ми, і має досконалий план для кожного з нас (див. 2 Нефій 2:24).