“Піднесено на надзвичайно високу гору”

Метью Мак-Брайд

Співробітник Відділу історії Церкви

Подібно до пророків, які мали дивовижні видіння вічностей, ми можемо побачити під час ендаументу роль Спасителя у плані спасіння і дізнатися, як підготуватися до дня, коли ми в буквальному розумінні увійдемо в Його присутність і присутність Його Батька.

Будучи пророком Відновлення, Джозеф Сміт мав благословення бачити дивовижні видіння вічностей. Він бачив Спасителя більше одного разу і спостерігав у видінні “те, що було, що є тепер і ще буде”.

Джозеф був не єдиним пророком, який мав подібні видіння. У Писаннях міститься кілька розповідей про сповнених віри людей, які бачили вічності. Авраам бачив вічності, зокрема доземну Нараду на Небесах і Сотворіння землі (див. Авраам 3; 4). Мойсея було “піднято на надзвичайно високу гору” і його було навчено всього “про цю землю” (Мойсей 1:1, 36), зокрема про Сотворіння, Падіння Адама і Єви та спасительну місію Ісуса Христа. Енох, Нефій та Іван Богослов мали схожі видіння, завдяки яким вони отримували пророче бачення (див. Мойсей 7; 1 Нефій 11–15; Об’явлення 1).

Чи було так, що ви читали ці розповіді і хотіли б отримати подібний досвід? Як це — бачити широчінь плану Батька своїми очима і чути Його голос своїми вухами?

Ендаумент дав святим змогу поглянути у вічності

У Кертленді, шт. Огайо, США, Джозеф прагнув підготувати інших перших святих до привілею зазирнути, подібно до пророків давнини, у вічність самостійно. Коли святі будували Кертлендський храм, Господь пообіцяв, що “всі чисті серцем”, які увійдуть у той перший храм останніх днів, “побачать Бога” (Учення і Завіти 97:16).

Джозеф закликав святих підготуватися фізично і духовно, щоб отримати це благословення. Вони постилися, молилися, вивчали євангелію, омили свої тіла і вдягнулися в чистий одяг. Потім, починаючи з січня 1836 року і упродовж двох місяців, які завершилися освяченням храму й урочистим зібранням, багато святих у Кертленді увійшли в дім Господа й побачили обіцяний відблиск вічності. “Декому являвся Спаситель, — писав Джозеф у своєму щоденнику, — а іншим священнослужили ангели”. Повторюючи обіцяння Господа про те, що Він обдарує святих силою у Своєму домі, Джозеф Сміт назвав цей досвід “справжнім ендаументом [даром]”.

Час освячення Кертлендського храму, був визначним моментом, священною порою, одним з великих чудес у ранній історії Церкви. За допомогою небесних посланців, які являлися у цьому храмі, Господь передав пророку Джозефу Сміту ключі, необхідні для виконання майбутньої храмової роботи (див. Учення і Завіти 110).

Через кілька років церква зростала у Наву, шт. Іллінойс, США. Тисячі новонавернених, які не отримали “обдарування силою” в Кертленді, прибували з місій, організованих Церквою в Англії та по всіх Сполучених Штатах.

Коли святі зібралися в Наву, Господь надихнув Джозефа Сміта вдатися до рольового відтворення ендаументу, щоб представити величне бачення Господнього плану. Це відтворення Сотворіння, Падіння і нашого остаточного повернення в присутність Бога завдяки спасительній місії Ісуса Христа було суттю церемонії ендаументу. Сама церемонія була повторюваною і виконувалася у храмах. Це дозволило святим брати участь [у цьому обряді] як заради себе, так і заради їхніх предків. Хоч це і відрізнялося від видінь, описаних Авраамом і Мойсеєм, суть обряду була такою самою.

Ендаумент поміщав учасників у дійство космічного масштабу. Замість того, щоб просто читати про пророче видіння, святі навчалися про вічності за допомогою зображень і звуків. Вони ставали дійовими особами, коли укладали завіти, метою яких було допомогти їм повернутися в присутність Бога. Це виглядало так, наче вони були Нефієм на горі або Джозефом Смітом у Кертленді. І той самий Дух, Який навчав пророків, міг навчати їх, коли вони брали участь у церемонії ендаументу.

Фотографія храму Наву, шт. Іллінойс, зроблена Шейном Майклом Беззантом

Ендаумент дав можливість поглянути на щоденні турботи з огляду вічності

Участь в ендаументі в храмі Наву допомогла святим поглянути на їхні повсякденні турботи і важкі випробування з огляду вічності. Святі отримали запевнення, що Спаситель їх любить, і нагадування про славетне майбутнє, яке чекає на тих, хто укладає завіти і дотримується їх. Розмірковуючи про вимушений вихід святих з Наву та їхню довгу подорож до нового дому в Юті, Сара П. Річ свідчила: “Якби не віра і знання, якими ми були обдаровані у тому храмі під впливом і за допомогою Духа Господа, наша подорож була б схожа на стрибок у темряву”.

Президент Рассел М. Нельсон підтвердив спостереження Сари, коли навчав, що настанови і завіти ендаументу “підносять за межі власної сили та бачення”.

“Кожен храм є домом навчання, — проголосив Президент Нельсон. — Там нас навчають, як учив Учитель. Його метод відрізняється від інших”. У контексті того, як духовна підготовка, така як вивчення Писань, може покращити наш храмовий досвід, Президент Нельсон додав: “Вивчення давніх Писань дає більше просвітлення, коли людина вже знайома з храмовим ендаументом”.

З часом методи, які використовуються для представлення славетних істин плану спасіння у храмах, змінилися: від виконання ролей членами Церкви до фільму, який було перекладено багатьма мовами. Незалежно від способу представлення мільйони святих останніх днів за останні 180 років мали благословення здобути ширше бачення вічної перспективи, яка відкривається для них, коли вони піднімаються на гору, входячи в дім Господа.