Чого ми можемо навчитися від ізраїльтян?

Господь дав ізраїльтянам кілька незвичайних настанов щодо їхньої пасхальної трапези: “А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху” (Вихід 12:11).

Чому їм було сказано їсти “в поспіху”? Чи мали вони дуже швидко піти з Єгипту? Чи їм не вистачало часу, аби поїсти?

Можливо, вам спадуть на думку символічні приклади. Ви бачили метафору про “підперезані стегна” в інших місцях Писань (див., наприклад, Учення і Завіти 27:15–18). Люди знімали свій верхній одяг і пов’язували його навколо стегон, готуючись до втечі. Одне з можливих значень тут може бути таким: ви ніколи не знаєте, коли будете потрібні Господу, тому маєте завжди бути готовими.

Попросивши ізраїльтян поспіхом спожити пасхальну їжу, Господь, можливо, нагадував про те, що їм слід було бути готовими до Його визволення. Згадайте, що Він сказав пізніше про Своє Друге пришестя: “Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш” (Матвій 24:42). Нам слід бути готовими! І, подібно до ізраїльтян, ми можемо звертатися за скеруванням до нашого сучасного пророка.

Ізраїльтяни звільнилися! Господь врятував їх від єгиптян, розділивши води Червоного моря, і це було беззаперечним дивом.

Реакцією ізраїльтян на це було святкування! Вони заспівали пісню, прославляючи Господа і дякуючи Йому (див. Вихід 15:1–19). Маріям та інші жінки танцювали і грали на бубнах (див. Вихід 15:20–21).

Господь очікує, що ми будемо ставитися до певних речей з благоговінням і повагою. Бувають ситуації, коли сміх і святкування є недоречними. Але це не означає, що учень має бути серйозним постійно! Євангелія — це також “голос радості” (Учення і Завіти 128:19). У Писаннях є багато настанов для нас радіти:

“Якщо тобі весело, хвали Господа співом, музикою, танцями і молитвою хвали й дякування” (Учення і Завіти 136:28).

“Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щирим лицює хвала!” (Псалми 32 (33):1).

“Веселітесь у Господі, і тіштеся, праведні, і співайте із радістю, всі щиросерді!” (Псалми 31 (32):11).

Не соромтеся святкувати чудеса, які Бог здійснює у вашому житті!

Коли Мойсей пішов на гору, щоб поговорити з Господом, він був відсутній протягом 40 днів (див. Вихід 24:18). Ізраїльтяни, які бачили неймовірні чудеса, але ще були у процесі зміцнення своєї віри, боялися, що Мойсей вже ніколи не повернеться. Вони повстали проти Бога і попросили Аарона зробити для них золоте теля, щоб поклонятися йому замість Господа (див. Вихід 32).

Іншими словами, коли ставало важко, вони панікували, відверталися від Бога і поверталися на свої грішні шляхи.

У нас усіх бувають моменти невпевненості. Іноді може здаватися, що ми не розуміємо, яких вчинків Господь від нас очікує. Іноді ми молимося, щоб отримати відповіді, і стаємо нетерплячими, коли вони не приходять негайно.

Що ми тоді робимо? Ми тримаємося своєї віри. Ми тримаємося вже отриманого знання і в той же час чекаємо, щоб дізнатися більше.

У вас може не виникати спокуса створити ідола, щоб поклонятися йому, коли у вас опускаються руки. А як щодо спокуси робити те, що приносить негайне задоволення, а не тривалу радість?

Не потрапляйте у пастку таких думок! Чекайте на Господа стільки, скільки буде потрібно. Виберіть довіряти Йому. Він завжди виконує Свої обіцяння.