Рішення почати співати

Ілюстрація Кейтлін Бадж

Мені завжди подобалося ходити до церкви, але було те, що мені ніколи не подобалося: співати гімни.

Як би мене не заохочували батьки, я ніяк не міг почати це робити. Вони навіть записали мене до хору, який готувався співати на конференції колу, сподіваючись, що це допоможе. Але я все ще не співав — я лише рухав губами, щоби здавалося, ніби я беру участь.

Потім настав момент, який змінив усе.

Під час квітневої генеральної конференції 2025 року президент Д. Тодд Крістофферсон виступив з промовою, яка глибоко вразила мене. Він сказав: “Під час поклоніння ми… співаємо гімни (не лише слухаємо, але й співаємо гімни)”.

Ці слова пронизали моє серце. Я ніколи раніше не думав, що спів гімнів є виявом поклоніння. Раптом я пошкодував, що стільки разів вибирав тишу, а не спів. Я відразу ж узяв на себе зобов’язання — не лише співати з того часу, але й заохочувати інших співати також, ділячись своїм досвідом.

Наш єпископ часто заохочував нас, молодь, дивитися виступи з генеральної конференції, кажучи, що вони скеровуватимуть нас у повсякденному житті. До того виступу я по-справжньому цього не розумів. Тепер я бачу, наскільки сильними та особистими можуть бути ці послання.

Цей досвід зміцнив моє свідчення. Я зрозумів, що навіть щось таке просте, як спів гімну, може наближати нас до Небесного Батька.