Завдяки храму

Люсі Стівенсон Юелл

Реальна історія з Вануату.

Обличчя усміхненого хлопчика перед картою Вануату

“Місіонери прийшли!” — гучно промовив Грем. Він помахав місіонерам, коли ті підходили до їхнього дому.

Мама, тато і старший брат Грема, Нуну, охристилися минулого року. Грем і його молодший брат Йов були ще замалими, щоб охриститися. Але їм все одно подобалося, коли їх навчали місіонери.

— Сьогодні ми хочемо поговорити про храм, — сказав старійшина Гейл. — Це особлива будівля, де люди дають обіцяння Богу і запечатуються з сім’єю. Це означає, що ви можете бути разом навічно.

— Найближчий храм — у Новій Зеландії, — старійшина Сінг показав зображення красивої білої будівлі. — Шлях далекий. Але благословення того варті.

— Ми хочемо поїхати, — сказала мама.

Батьки Грема спланували свою подорож до храму разом з іншою сім’єю з церкви. Вони стануть першими двома сім’ями з Вануату, які увійдуть до храму!

Літак летить до храму, а потім їде автобус

Через кілька місяців настав день подорожі. Грем уперше летів на літаку, і це було цікаво. Він дивився, як вони пролітали над хмарами й океаном. Він уявляв собі високу білу будівлю. Він не міг дочекатися, коли вже її побачить.

Приземлившись, вони сіли в автобус. Дорога була вибоїстою, і Грем був втомлений. Але вони майже приїхали.

— Дивіться! — Грем показав у вікно. А ось і храм! Він був навіть красивішим, ніж на фотографіях.

Всередині храму було тихо і спокійно. Вони були одягнені у все біле. Якийсь час Грем і його брати сиділи в кімнаті очікування й розглядали зображення Ісуса Христа.

Потім храмова працівниця провела їх до целестіальної кімнати. Батьки Грема стояли на колінах біля олтаря, оббитого м’якою тканиною. Вони виглядали дуже щасливими!

Грем і його брати стали навколішки біля мами і тата. Вони дивилися у великі, високі дзеркала на стінах. Там їхнє відображення було нескінченним.

— Дзеркала мають нагадувати вам, що ви можете бути разом навіки, — сказав храмовий працівник.

Грем відчував себе щасливим і в безпеці. Здавалося, що Спаситель тримає його у міцних обіймах.

Невдовзі настав час повертатися додому. В автобусі і в літаку Грем постійно думав про особливі почуття, які мав у храмі.

Через кілька днів на острові здійнявся сильний шторм. Здавалося, що пальми можуть зламатися навпіл!

Грем злякався: “З нами нічого не станеться?”

— Ні, — сказав тато, — але ці вітри сильні. Місіонери сказали всім збиратися в церковній будівлі, поки не закінчиться буря.

Сім’я сидить на лаві і дивиться з вікна на дерева, що гнуться від вітру

Грем допоміг мамі принести до церкви їжу та ковдри. Вітер дув такий сильний!

Усередині Грем почувався трохи краще. Там були всі їхні друзі з церкви. Але він все одно чув, як завиває вітер.

— А що буде з нашим домом? — спитав Грем.

— Ми дізнаємося тільки після закінчення бурі, — мама міцно його обняла. — Найголовніше, що наша сім’я тепер у безпеці. Пам’ятаєш, що ти відчував у храмі?

Грем кивнув: “Я відчував тепло і безпеку”.

Тато усміхнувся: “А завдяки Ісусу Христу і нашому храмовому запечатуванню ми можемо бути разом навіки”.

Грем пригадав тепле, спокійне відчуття, яке він мав у храмі. Тато мав рацію. Завдяки Ісусу Христу та храмовим завітам вони можуть бути вічною сім’єю. І оскільки він це знав, все дійсно буде добре.