Розвиток емоційної витривалості: Міці Семо
Духовний вечір Товариства допомоги, 2026 р.: всесвітнє зібрання жінок
Неділя, 8 березня 2026 р.
Коли я була молодою матірʼю і нашому найстаршому синові був рік, мені на роботу зателефонували з роботи чоловіка. Вони сказали: “Ваш чоловік отримав серйозне поранення. Вам потрібно негайно приїхати до лікарні”. Я памʼятаю, як сіла в машину і спробувала її завести, але зрозуміла, що мене дуже сильно трусить. Моя тривога була набагато сильнішою, ніж я усвідомлювала. Сидячи там, я зрозуміла, що мені потрібно помолитися. І тоді мене огорнуло глибоке відчуття спокою і тепла. Я знала, що все буде добре. Тому, коли я приїхала до лікарні і лікар сказав мені: “Ми не знаємо, чи ваш чоловік виживе”, я згадала відчуття, що мала в машині. Це не було щось на кшталт слів Господа: “Не хвилюйся, твій чоловік буде здоровий, як раніше”, але я все одно знала, що попри будь-який результат зі мною і з нами все буде гаразд.
І коли я міркую про емоційну витривалість, мені на думку спадає спокій, який Спаситель посилає і допомагає відчути вам. Незалежно від результату і незалежно від ситуації, що склалася, ви знаєте, що Він поруч і допоможе вам в усьому. І саме так я почувалася протягом усього цього випробування. Це було нелегко. Протягом року ми пройшли через багато труднощів ― як фізичних, так і духовних, ― але ми пережили це і багато чому навчилися.
Знову ж таки, я б сказала, що не кожний з нас матиме у своєму житті саме такий досвід. Але я точно знаю, що на той момент мені було потрібно звернутися до Господа і побудувати з Ним близькі стосунки. Коли я це робила, то відчувала, що дійсно зможу пережити те випробування. Моя емоційна витривалість ґрунтувалася на фундаменті євангелії та фундаменті Ісуса Христа. Тому щоразу, коли в майбутньому щось траплялося, я згадувала той випадок.
Я також хочу сказати, що кожної неділі, коли приймаю причастя і чую слова, що нам треба “памʼятати” Спасителя, я згадую досвід, який я мала з Ним. І це також зміцнює мою емоційну витривалість, оскільки ті спогади допомагають мені зрозуміти, ким я є як дитина Бога, що в мене є мета і що я перебуваю тут, аби допомагати Йому будувати Його царство. І тому, яким би не виявилося наше майбутнє, хорошим чи складним, я знаю, що Спаситель завжди буде поруч і я буду звертатися до Нього. Я довіряю цим стосункам, і вони є основою моєї емоційної витривалості.