Жертва Ісуса Христа була і є для вас

Дорогі сестри, я завжди вдячна за можливість бути з вами. Як би ми не збиралися ― чи то особисто, чи то онлайн ― ваша вірність та доброта зворушують і надихають мене. Сподіваюсь, що ви будете благословенні за те, що приносите любов Спасителя і надаєте допомогу оточуючим. Ми любимо вас і молимося за вас.

Кілька років тому я відвідала клас ясельної групи. Того дня не було провідниці ясельної групи, і я зрозуміла, що не було і підготовленого уроку. Я зазирнула в шафу, знайшла там посібник і вибрала урок про Божу любов. У ньому було зображення дітей з усього світу, які символізували Божу любов до кожного. Я запитала у невеличкого класу ясельної групи, як Божа любов може торкнутися їх усіх. Один з енергійних маленьких хлопчиків на ім’я Чарлі підняв руки вгору і вигукнув: “Божа любов ВЕЛИКА!” Це правда, Чарлі. Божа любов дійсно є “великою”. Його любов “не залишить [нас]” і є постійною для кожного з Його дітей. Він любить кожного без винятку. Апостол Павло навчав:

“Бо я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні Анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили,

ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!”

Велика любов Бога виявляється у милостивому дарі Його Сина, Ісуса Христа. Наші завіти поєднують нас з Ним і Його Спокутною силою. Завдяки Йому ми можемо покаятися і змінитися. Завдяки Йому ми можемо отримати силу і здібності, що перевищують наші власні. Завдяки Йому ми можемо знайти божественний мир і запевнення у тому, що “все буде по-справедливості”.

Ісус Христос прийшов, щоб допомогти полегшити наші тягарі і нести те, що ми не можемо й не повинні нести самотужки. Дозвольте мені навести приклад з особистого життя.

Деякий час тому я опинилася у складній ситуації, що змусила мене відчути невпевненість та знецінення. Ситуація почала поглинати мої думки та сили. Я зацікавилася, чому це мене так непокоїть. Я намагалася бути корисною, доброю і зрозумілою, але здавалося, що нічого не змінюється. Я відчувала, ніби застрягла на одному місці, і відчайдушно прагнула полегшення та спокою.

Одного вечора, серед цього сум’яття, я стала на коліна біля свого ліжка і почала молитися Небесному Батькові. Я просто більше не могла впоратися з цим самотужки. Я розплакалася і сказала: “Я більше не можу це витерпіти, це занадто, забери від мене цей тягар. Будь ласка, забери його. Я віддаю його Тобі. Будь ласка, допоможи мені”. Я просила про допомогу через милість Його Сина. У ту мить я згадала, що Ісус Христос страждав за мене і поніс мої немочі, і що завдяки Йому цей тягар може бути полегшено. Я відчула раптову надію, подібну до тієї, яку відчув Алма молодший, який, пам’ятаючи силу Спасителевої Спокути, сказав: “Коли мій розум схопився за цю думку, я заволав у серці своєму: О Ісусе, Ти, Сину Божий, змилуйся наді мною, бо я у жовчі гіркій”.

Наступного дня важкість почала змінюватися миром. Миром, який дійсно був вищий від усякого розуму. Я відчувала мир завдяки тому, що ця ситуація була в руках Батька й Сина і не стала моїм тягарем. Коли я вирішила довірити свій тягар Їм, то відчула Їхню любов і допомогу, а також була скерована, щоб знати, як здобути необхідну підтримку.

Ширше розуміння також наповнювало моє серце і розум у наступні дні й тижні. Я не усвідомлювала, що розуміння, подібне до Божого, може стати таким потужним даром у подоланні випробувань, з якими ми стикаємося. Це допомогло розібратися в цій ситуації належним чином. Вона стала, як описав Господь, “тільки краплиною” у порівнянні з “більш вагомими справами”.

Складні обставини нікуди не зникли, але вже не поглинали мене так, як раніше, і ця ситуація більше не займала всіх моїх думок. Це дійсно було чудом. Тільки Він міг зробити так, щоб цей тяжкий для душі тягар став “легки[м]”.

Відчуваючи це полегшення, я прочитала уривок з Писань, написаний пророком Зиносом, в якому описано мій досвід: “І Ти почув мене через мої скорботи і мою щирість; і це через Твого Сина Ти був таким милосердним до мене, тому я буду волати до Тебе в усіх моїх скорботах, бо в Тобі моя радість; бо Ти відвернув Свої вироки геть від мене через Свого Сина”.

Сестри, приймімо рішення вірити в Ісуса Христа і просімо про необхідну нам допомогу через силу Його Спокути. Іноді ми живемо ніби на “автоматі”, коли загалом віримо, що Бог допоможе, але не звертаємося до Нього свідомо і з вірою та переконанням, що Він дійсно здатен і хоче нам допомогти. Я думаю, що наш Небесний Батько сподівається, що ми з вами будемо просити про необхідну нам допомогу зі щирим серцем і з вірою в те, що жертва Ісуса Христа була і є для ВАС. Його Спокута, Його болісні страждання були і є для вас. Він любить вас і бажає зцілити вас та благословити необхідною вам допомогою, зараз і завжди. І Він має силу зробити це, якщо ми виявляємо віру, живемо за нашими завітами і вибираємо вірити в Нього.

Президент Даллін Х. Оукс навчав: “Завдяки досвіду, здобутому під час Викуплення у смертному житті, наш Спаситель може втішати, зцілювати і зміцнювати всіх чоловіків і жінок повсюди, але я впевнений, що Він зробить це лише для тих, хто шукає Його і просить про допомогу… Ми гідні того благословення, коли віримо в Нього і молимося про Його допомогу”.

Нам не потрібно самотужки проходити через наші випробування і переживання. Нам судилося мати Спасителя, Чия божественна сила, любов і допомога є особистими для кожного з нас. Він бажає задовольнити і втішити стражденну душу.

Чи можете ви чути, як Він говорить до вас так само, як говорив до народу Алми під час їхніх страждань?

“Підійміть голови свої і перебувайте у повному спокої, бо Я знаю про завіт, який ви склали зі Мною; і Я складу завіт з Моїм народом і визволю його від залежності.

І Я також полегшу тягарі, які покладені на ваші плечі, щоб ви навіть не відчували їх на своїх спинах, навіть коли ви у залежності; і це Я зроблю для того, щоб ви предстали свідками Моїми після того, і щоб ви могли знати з впевненістю, що Я, Господь Бог, відвідую Мій народ в їхніх скорботах”.

Картина, яку я показала під час свого виступу на минулій генеральній конференції називається “І Я скуштував”. Ця назва взята зі слів Самого Спасителя в Ученні і Завітах, коли Він описував Свої муки в Гефсиманії:

“Таким стражданням, яке примусило Мене, Самого Бога, найвеличнішого з усіх, тремтіти від болю і кровоточити кожною порою…

Проте слава нехай буде Батькові, і Я скуштував і закінчив Свої приготування для дітей людських”.

Спаситель скуштував, щоб ми могли покаятися й очиститися. Він скуштував, щоб ми могли бути зміцнені, підтримані і зцілені. Він скуштував, щоб полегшити наші тягарі і дати нам мир. Він скуштував, щоб ми могли повернутися в присутність Батька і вічно жити з тими, кого любимо. Він скуштував, бо любив вас і мене.

Значення цієї картини з часом для мене змінилося, тому що змінилася я. Мої стосунки зі Спасителем поглиблюються, як і моє розуміння Його та того, що Він для мене зробив.

Наше бачення Його у власному житті зміниться, якщо ми приймемо рішення вірити в Нього, дізнаватися про Нього, каятися і дозволити реальності Його Спокути проникнути в усі сфери нашого життя.

Я знаю, що наш Небесний Батько і Спаситель люблять вас. Я знаю, що Ісус Христос живий; Він є Викупителем світу. Його Спокута ― для вас. Просімо ж із вірою те, що нам потрібно, а потім “стій[мо]… [щоб] побачит[и] спасіння Господа”. Я молюся про це. В ім’я Ісуса Христа, амінь.