Ми всі благословенні впливом і вірою жінок

Дорогі сестри, я радий взяти участь у цьому дивовижному заході Товариства допомоги. Я хочу відзначити все, що вже пролунало сьогодні. Мені сподобалися послання, з якими до нас звернулися президентка Камілл Н. Джонсон, сестра Дж. Анетт Денніс і сестра Крістін М. Ї.

Мені пощастило зустріти у своєму житті виняткових жінок, і я безмежно вдячний за їхній вплив на мене. Моя вдячність перевищує мою здатність належним чином висловити її. Ці жінки прагнули досконалості в кожному аспекті свого життя, але й наголошували на тому, як важливо відчувати й цінувати Божу любов у своєму житті.

Моя дружина, Мері, є прикладом цього, і вона намагається жити на “сонячній стороні вулиці”.

Звертаючись до вас, чудові жінки, я відчуваю велику відповідальність. Я вас люблю і захоплююся тим, ким ви є, і вашою відданістю Господу та Його Церкві у цьому складному світі.

Дорогі сестри, будь ласка, не недооцінюйте силу й важливість вашого впливу, який ви маєте, завдяки вашим здібностям, любові й чутливості, на тих, з ким спілкуєтеся. Ви благословляєте багатьох, намагаючись жити так, як жив Христос.

Часом у вашому щирому бажанні наслідувати Ісуса Христа і чинити добро ви можете відчувати, що, як би старанно ви не працювали або що б не робили, цього недостатньо. Іноді, попри те, що всі навколо вважають, що ви справлялись “саме так, як треба”, вам може здаватись, що в чомусь ви були недостатніми чи неефективними. Однак чудова робота, яку ви виконуєте, та доброта і любов, які ви виявляєте, є безмірними благословеннями для тих, хто має привілей спілкуватися з вами, і цього достатньо!

Ми живемо у неспокійні часи. Світ буквально перебуває в сум’ятті. Багато випробувань стосуються духовної сфери. Існують соціальні проблеми, які ми, люди, не завжди можемо вирішити, але, тим не менш, вони турбують нас. Переконати людей вибирати праведність ― це одвічне завдання. Завжди існувала “протилежність у всьому”. Різниця між минулими часами і сьогоденням полягає в тому, що скептики з “великої і просторої будівлі” здаються голоснішими, більш схильними до суперечок і менш толерантними, ніж у будь-який інший час за мого життя.

Насправді, такі виклики існували завжди. За рік до того, як Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів було організовано, пророк Джозеф Сміт перекладав Книгу Мормона. Господь відкрив Джозефу та Оліверу Каудері те, що зараз є 6-м розділом Учення і Завітів. Цей розділ містить пораду для важких часів.

Господь утішав їх: “Не бійся, черідко мала; творіть добро; нехай земля і пекло об’єднаються проти вас, а якщо вас збудовано на Моїй скелі, вони не зможуть подолати”. Він також радив їм: “Звертайтеся до Мене в кожній думці; не вагайтеся, не бійтеся … будьте вірними, виконуйте Мої заповіді, і ви успадкуєте царство небесне. Амінь”.

Озираючись у часі на тих перших святих, ми глибоко зворушені труднощами, яких вони зазнали, і прикладом того, як вони визнавали Божу любов і служили одне одному.

Основою або відправною точкою для перегляду нашого життя і взяття зобов’язань щодо євангелії Ісуса Христа є хрищення.

Для багатьох з нас, за винятком новонавернених та дуже юних, хрищення відбулося багато років тому. Великий пророк Алма красномовно звертається до нас, кажучи: “І ось тоді я кажу вам… чи пережили ви переміну в серці, і чи відчули ви, нібито співаєте пісню викупительної любові, я хочу спитати, чи можете ви відчувати це тепер?”

Алма продовжує виголошувати глибоке послання, цілковито актуальне для наших днів. Він, по суті, запитує святих, чи були б вони готові до зустрічі з Богом, якби їх покликали померти. Потім Алма наголошує на чотирьох якостях, які нам слід мати, аби бути невинними перед Богом.

Перша ― чи достатньо ми смиренні? У певному сенсі це повертає нас до вимоги для хрищення ― мати смирення та скрушене серце й упокорений дух.

Друга ― чи позбавилися ми гордовитості? Говорячи про гордовитість, Алма застерігав, щоб ми не розтоптали Святого Ізраїля під ногами і не чванилися у гордовитості, не прагнули серцями суєтних речей світу і багатств, вважаючи, що ми кращі один за одного, й утискуючи смиренних.

Третя ― чи позбулися ми заздрості? Для тих, хто має великі благословення, але не відчуває вдячності через схильність зосереджуватися лише на тому, що мають інші, заздрість може бути дуже руйнівною. Заздрість до способу життя зросла після того, як для більшої частини суспільства слава і багатство стали основною метою, замінивши прагнення мати віру і сім’ю.

Четверта ― чи висміюємо ми брата чи сестру, або чи утискаємо їх? У сучасному світі ми бачимо багато такого в соціальних медіа.

Чи може щось краще описати сучасні проблеми, ніж це послання про гордовитість, заздрощі та утиски?

У більшості світу точаться великі дебати стосовно мирських, щоденних економічних питань. Однак дуже мало говориться про повернення до Христових принципів, пов’язаних як з підготовкою до зустрічі з Богом, так і зі станом наших духів. Нам слід зосередити своє життя на духовному і приділяти цьому більше уваги.

Мене завжди надихали події, що передували освяченню храму в Наву. І мене особливо вражає віра сестер. У тих подіях проявилася неперевершена якість характеру ― віра сестер. Їхня віра у відновлену євангелію Ісуса Христа і пророка Відновлення, Джозефа Сміта, була надзвичайною.

Ці віддані жінки демонстрували свою віру у вічну важливість ендаументу і храмового запечатування жертвами, на які вони були готові піти. Вони жертвували своїм часом і всіма своїми маленькими скарбами. Вони також, отримавши доручення, виконували першу обрядову роботу у храмі в Наву. Допомагаючи святим підготуватися до виходу з Наву, багато сестер вели записи про те, як допомагали з виконанням храмових обрядів протягом усього дня, а потім готували їжу й прали більшу частину ночі. Однак вони доносили чітке послання, що віра і знання, якими вони були обдаровані в храмі, сповнювали їх радістю, коли вони вирушали в невідоме і прямували через рівнини.

Історично склалося так, що жінки несуть більшу відповідальність за дім і дітей, а отже, прагнуть безпеки і стабільності. Віра сестер і готовність залишити Наву і прямувати в невідоме ― надихала.

Записи сестри Бетшеби Сміт про почуття, які вона мала, готуючись до від’їзду, ― дуже зворушливі. Вона пережила напади зловмисників, які об’єдналися проти святих у Міссурі, і була присутня під час смерті апостола Девіда У. Петтена. Перед лицем необхідності тікати з Наву, вона написала:

“Моїми останніми справами у цьому дорогоцінному місці було ― прибрати в кімнатах, підмести підлогу і поставити віник на його місце за дверима. Потім з переповненим почуттями серцем … я тихо зачинила двері і рушила у невідоме майбутнє … зустрівши його з вірою в Бога і з не меншою впевненістю в остаточному встановленні євангелії на Заході та в її істинних, незмінних принципах, ніж я відчувала під час тих важких випробувань у Міссурі”.

Сестра Сміт написала про бідність, хвороби і нестатки, яких зазнали святі, прямуючи на захід. У березні 1847 року померла її мати, а наступного місяця народився її другий син, Джон. Вона написала про це коротко: “Він був моєю останньою дитиною і прожив лише чотири години”.

Пізніше у своєму житті вона була матроною Солт-Лейкського храму і четвертою президенткою генерального президентства Товариства допомоги.

Якби треба було охарактеризувати найвидатніші риси наших сестер-піонерок, то це була б їхня непохитна віра в Господа Ісуса Христа.

Я думаю, що жінки Церкви сьогодні є не менш сильними і вірними. Якщо бачити віру тим, чим вона є, то вона є виявом любові до Спасителя і вдячності Йому. Завдяки Його спокутній жертві жодне розчарування не є остаточним і практично жодна провина не є невиправною. Коли ми зосереджуємо нашу віру на Ісусі Христі і залишаємося на шляху завітів, ми можемо досягти наших вічних цілей.

Сучасні умови світу дедалі більше вимагають поглиблення особистого навернення до Небесного Батька та Ісуса Христа і Його Спокути та зміцнення віри в Них. Доктрина і Писання Церкви містять натхненну дорожню карту, яка допоможе вам робити праведний вибір. Господній пророк, Президент Даллін Х. Оукс, дає конкретні настанови для наших днів. Господь підготував нас, рядок за рядком, до тяжких часів, в які ми тепер живемо.

Якими б не були наші випробування, з надміром духовного скерування, наданого нам сьогодні, ми були б невдячними, якби не цінували свої благословення.

Дякую вам за те, ким ви є і що ви робите. Я свідчу вам про те, що Ісус Христос ― Спаситель і Викупитель світу. Він живе і дає нам любов та провід, необхідні для того, щоб повернутися до Нього. Я свідчу про це в ім’я Ісуса Христа, амінь.