Святі жінки зосереджують свою увагу на Ісусі Христі

Одне з найприємніших благословень мого покликання — це відчувати глибоку і зворушливу до глибини душі любов до вас, жінок Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Подумки я перебуваю з вами у ваших священних місцях — чи то в каплиці, чи у наметі, у хатинці (casita), бунгало (fale) або у вашій квартирі — ми сидимо поруч, одна біля одної, щоб я могла сказати вам три найважливіші речі: я люблю вас, я впевнена, що ви — донька люблячого Небесного Батька, і переконана, що ви можете довіритися Ісусу Христу.

Це дар — сидіти поруч із сестрами-святими з усього світу, які є прикладом неймовірної сили, таланту, відданості та віри в Ісуса Христа. Божа любов до жінок проявляється у тому, що Він дає нам можливість навчатися разом і одна від одної.

Що я знаю завдяки часу, проведеному з жінками Церкви Ісуса Христа під час тих візитів турботливого служіння, випадкових зустрічей на парковці чи розмов у продуктових магазинах?

Я знаю, що життя важке.

Ви можете проходити важкі випробування з Ісусом або робити це самотужки. Це — ваш вибір. Але коли ви проходите важкі випробування з Ісусом Христом, важке стає святим. Ви стаєте святими жінками.

Нещодавно я познайомилася з однією сестрою на парковці. Вона підійшла до мене і розповіла, що її донька потрапила в автомобільну аварію, внаслідок якої автомобіль перекинувся, і її госпіталізували. Вона поділилася, що раніше вже пережила смерть іншої доньки, яка померла від раку. Я припустила, що моя нова знайома чекала на моє співчуття. Але в дійсності їй було потрібне зовсім інше. Вона прийшла до мене не за втішенням, вона розшукала мене, щоб поділитися свідченням про те, що за її донькою наглядали ангели-служителі. Вона знала, що однією з цих ангелів була її покійна донька і що, завдяки їхньому запечатуванню в домі Господа, її сімʼя буде разом навічно. Як завітна донька Бога, вона долала випробування життя з вірою і впевненістю у плані щастя свого люблячого Батька, у викупительній силі Ісуса Христа і в обіцянні, що ангели взяли під опіку її та її близьких. Її донька все ще була в лікарні. Її земний досвід все ще був важким. Але моя знайома вирішила проходити важкі випробування з Ісусом Христом, а не самотужки. Її важкі випробування стали святим часом, святою порою.

Я знаю сестру з чотирма маленькими дітьми, яка виховувала їх самотужки і працювала, щоб забезпечувати свою сімʼю, і у той час у її матері виявили прогресуючий рак. Вона сказала мені, що в той відчайдушний час почала молитися більш палко і частіше, і просити допомоги навіть у тому, як їй нагодувати своїх дітей. Вона заручилася допомогою Небесного Батька і Спасителя. Довіряючи Їм, вона підготувалася до укладання завітів у домі Господа. Здоровʼя її матері погіршувалося, однак вони всією сімʼєю разом із друзями поїхали до найближчого храму, де моя нова подруга отримала ендаумент незадовго до смерті своєї матері. Її земний досвід все ще важкий, але оскільки вона обрала бути повʼязаною зі Спасителем через завіт, іти вперед їй тепер легше. Не легко, але легше, бо вона має більший доступ до Його зцілюючої, зміцнюючої сили. Я запитала її про її стосунки зі Спасителем, загартовані у вогні випробувань. Ця свята жінка поділилася, що вона не змогла б пізнати Ісуса Христа і довіряти Йому так глибоко, як зараз, якби не цей важкий досвід.

Річ у тім, що вогонь плавильника дуже гарячий. Такою є ціна святості. Плавильник використовує вогонь, щоб очистити срібло від домішок. Але плавильник ніколи не кидає руду в піч напризволяще. Плавильник уважно стежить за температурою і часом подачі кисню, спостерігаючи за тим, як на поверхні розпеченого металу утворюється срібний шлак. Плавильник прибирає шлак, залишаючи чисте срібло, його поверхня сяє і відблискує, немов дзеркало, відбиваючи образ плавильника.

“Він [Ісус Христос] сяде топити та чистити срібло”. Ми є дорогоцінним сріблом, очищеним і вибраним у горні страждань. І подібно до срібла, яке прийшло крізь вогонь, де всі домішки були випалені, ми здобуваємо божественний характер, ми стаємо святими жінками.

Чи зможете ви розпізнати, зустріти й прийняти турботливий погляд Плавильника, перебуваючи у вогні випробувань?

Президент Д. Тодд Крістофферсон радив: “У цьому очищувальному вогні наближайтеся до Бога, замість того, щоб сердитися на Нього. Звертайтеся до Батька в ім’я Сина. Ходіть з Ними в Дусі, день за днем. Дозвольте Їм з часом виявити Їхню вірність вам. По-справжньому пізнавайте Їх і по-справжньому пізнавайте себе”.

Це буде важко. Ви можете проходити важкі випробування з Ісусом або робити це самотужки. Коли ви проходите важкі випробування з Ісусом Христом, важке стає святим.

Свята жінка Анна є прикладом цього принципу з Писань.

Анна пішла в дім Господа і заплакала там. У смиренній молитві вона сказала Богу про гіркоту своєї душі і свій скорбний дух через те, що вона була бездітною. Це не було ремствування. Це була щира розмова з Ним щодо її глибокого розчарування і горя. Вона “вилила душу свою перед Господнім лицем”, нічого не приховуючи, хоча Він, безумовно, знав усю глибину її болю.

І тоді Анна дала обітницю, виявивши готовність присвятити Його цілям усе те, чим Господь благословить її. Вона сміливо заявила: “Господи Саваоте, якщо… даси Своїй невільниці нащадка чоловічої статі, то я дам його Господеві на всі дні життя його”.

Ілій, священник, сказав Анні: “Іди з миром” і запевнив її, що Господь виконає

її прохання про народження сина. Про лагідність Анни свідчить її відповідь: “Нехай невільниця твоя знайде милість в очах твоїх”. І вона пішла, і “обличчя її не було вже сумне“.

З часом Анна була благословенна сином Самуїлом. Коли його відлучили від грудей, вона виконала своє зобовʼязання, привівши хлопчика в дім Господа. У своїй молитві вона підносила пісні вдячності і хвали Господу. Вона вигукнула: “Звеселилося Господом серце моє”. “Немає святого, подібного Господу, немає нікого, крім Тебе, і скелі немає, як Бог наш!”

А тоді вона залишила Самуїла зі священником Ілієм, повністю присвятивши його служінню Богові. Дитина, щойно відлучена від грудей. Чи можете ви це собі уявити? Хоча пізніше вона була благословенна ще пʼятьма дітьми, на той час, коли вона віддала Самуїла Господу, він був її єдиною дитиною. Вона не могла знати, що у неї будуть інші діти. Вона не встигла насолодитися всіма ніжними моментами, яких так чекає кожна мати: вона не бачила, як він бігає і грається, не вчила його любити і ділитися та не вкладала його щовечора спати.

Кожного року, коли вони з чоловіком приходили в дім Господа, щоб приносити свою річну жертву, вона приносила нову верхню одежу, яку пошила для Самуїла. Що вона казала, коли бачила його? Що відчувало її материнське серце, коли їм знову доводилося прощатися?

У Писаннях не описується її душевний біль. Але я його уявляю.

Анна була вірною, і життя все ще було важким.

Серед моїх сестер у Товаристві допомоги є сучасні Анни — святі жінки, які навіть у часи важких випробувань поклоняються в домі Господа, постяться, виливають усю свою душу Господу в молитві, присвячують Господу те, чим Він їх благословив, дотримуються завітів, які вони уклали з Ним, і довіряють Господу, Його волі для них і Його розкладу.

Ми набуваємо досвід земного життя у тілах, які підвладні старінню і хворобам. Ми та інші маємо славетну можливість використовувати свою свободу волі, на добро чи на зло. Тому буде важко. Ви можете проходити важкі випробування з Ісусом Христом або робити це самотужки. Я впевнена, що коли ви проходите важкі випробування з Ісусом Христом, важке стає святим — святою порою, святими місцями, святими жінками.

Нещодавно я почула, як діти співали такі слова:

Сестри, нам потрібно більше Ісуса Христа. Його світла, Його любові, Його надії і Його зцілюючої, зміцнюючої сили.

Святі жінки спрямовують свій погляд на Ісуса Христа. Ми “говор[имо] про Христа, раді[ємо] у Христі, бенкету[ємо] словами Христа і просува[ємося] вперед з непохитною вірою в Христа”. Милосердя, тобто чиста любов Христа, ніколи нас не підведе.

Якщо вам здається, що ваш земний досвід зараз не важкий, подумайте над словами старійшини Ніла Максвелла: “Якщо в певний період часу нас самих не розпинають на якомусь хресті, нам слід бути біля підніжжя хреста іншої людини — мати до неї співчуття і пропонувати їй духовне підживлення”.

Це робота святих жінок.

Я свідчу, що Ісус Христос — наш Викупитель і наш турботливий, люблячий Плавильник. Коли ми довіряємо Йому у вогні страждань, важкі часи перетворюються на святу пору, і ми стаємо святими жінками. Я люблю вас; я впевнена, що ви — доньки люблячих небесних батьків, і я переконана, що ви можете довіритися Ісусу Христу.

В імʼя Ісуса Христа, амінь.