Вміння розставляти пріоритети: Гарна Мехія

Думаю, якби мене запитали: “Що саме допомогло мені пережити важкі часи або впоратися з тим, що здавалося справді суперечливими пріоритетами?” Я б відповіла: це принцип “памʼятайте, памʼятайте”. Чому Небесний Батько так часто говорить нам це? Чи не тому, що, можливо, ми маємо схильність забувати? Може, причина в тому, що після того, як в нашому житті стається прекрасне диво, ми продовжуємо йти далі своїм життєвим шляхом, аж доки не стикаємось з новими труднощами, і стає важко повірити, що все буде гаразд і зрештою все владнається? Я думаю, що Небесний Батько просить нас памʼятати, бо сподівається, що ми навчимося довіряти Йому. Якщо ми зможемо довіряти Йому, то що б не сталося на нашому шляху, ми зможемо це подолати ― і подолати з радістю та витривалістю. Знаєте, Він послав нас на землю не для того, щоб ми були нещасними. Навіть якщо з нами трапляється щось погане, це не визначає, ким ми є.

Коли я думаю про пріоритети, я думаю про них у контексті процесу сотворіння. По суті, вирішуючи, як використовувати свій час і на що його витрачати, ми насправді вирішуємо, що хочемо створити. Яке життя ви хочете створити для себе? Я зрозуміла, що коли роблю Бога своїм пріоритетом і вірю, що Він допоможе мені створити гарне життя, тоді все інше може стати на свої місця. Бо я знаю, що все це ґрунтується на моєму бажанні служити Богу, любити Його і показувати Йому, що я люблю Його.

Коли я думаю про своє життя, то думаю не про свою професію. Я намагаюся думати про те, ким мені потрібно стати, і саме це стає моєю Полярною зіркою. Саме любов до Христа та до нашого Небесного Батька визначає те, як я розподіляю свій час і пріоритети. І я думаю, що є ще одна важлива частина. Якщо ми близькі до Духа, Він скеровуватиме нас на нашому життєвому шляху. Він допоможе нам вчасно обрати правильний напрямок. Він допоможе нам приймати рішення, які мають вічні наслідки ― щодо шлюбу, сімʼї, підтримки тих, кого любиш, служіння тим, кого любиш ― тобто в центрі нашої уваги не завжди маємо бути ми чи наші вчинки, а радше те, ким ми стаємо.