Перфекціонізм зупиняв мій розвиток. Ось що я з цим зробила

Більшу частину свого життя я була відмінницею і відповідальною дочкою. Я пишалася тим, що змогла знайти баланс між роботою, навчанням і сім’єю.

За лаштунками я страждала від тривоги, але не хотіла, щоб хтось зрозумів, наскільки я близька до того, щоб розвалитися на шматки. Цей перфекціонізм досяг рекордної висоти під час мого першого року навчання у коледжі.

Я ледь-ледь витримувала академічне навантаження. Мої оцінки були не такими хорошими, як у старших класах. Я працювала додаткові години на роботі. Моє церковне покликання було геть занедбано.

Я почувала себе повною невдахою.

Крім того, мені було дуже страшно попросити про допомогу. Я не могла визнати ― ні перед собою, ні перед іншими людьми, ні перед Богом — що моє життя вийшло з-під мого контролю.

Старійшина Верн П. Стенфілл, сімдесятник, якось застерігав: "Перфекціонізм вимагає неможливого, самонав’язаного стандарту, який порівнює нас з іншими. Це викликає почуття провини й тривоги і може змусити нас хотіти віддалитися й ізолюватися". І я засвоювала той урок через болісний особистий досвід.

Я вважала, що повинна була впоратися з усім, що траплялося на моєму шляху. А коли так не ставалося, то відчувала всепоглинаюче почуття провини, яке не давало мені звернутися до Небесного Батька в моменти найбільшої потреби.

Я не могла розвиватися в жодній сфері свого життя.

Але надію не було втрачено. Як сказав старійшина Герріт У. Гонг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: "Духовні зміни, що відбуваються завдяки Ісусу Христу, допоможуть нам уникнути виснажливого перфекціонізму".

Після одного особливо важкого дня я відчула спонукання піти до храму, щоб виконувати хрищення за померлих.

Там, у христильній купелі, я відчула настільки сильну любов, що по моїх щоках потекли сльози.

Я пригадала власне хрищення і те, якою щасливою я була, коли очистилася завдяки Спокуті Ісуса Христа. Після того як я вийшла з христильної купелі, моя мама запитала, що я відчуваю. Промокла і помітно тремтячи, я відповіла невинними словами восьмирічної дитини: "Мамо, я відчуваю таке тепло всередині".

Того дня у храмі я зрозуміла, що настільки зосередилася на тому, щоб бути досконалою завдяки своїм власним заслугам, що активно відмовляла собі в можливості вдосконалюватися у Христі (див. Мороній 10:32–33). Я відчула потужне підтвердження, що можу відчувати те саме тепле почуття кожного дня. Якщо я буду регулярно каятися, то зможу стати досконалою завдяки Ісусу Христу і Його Спокуті (див. Іван 17:23).

З того дня і надалі я зобов’язалася змінюватися.

Я знову почала щиро молитися. Це було нелегко, особливо на початку, але мені стало комфортніше, коли я зміцнила свої стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом.

Я також прагнула глибшого розуміння Спокути Ісуса Христа, зосереджуючись на вічній істині, що Спаситель заступиться за нас, якщо ми щиро покаємося.

Перфекціонізм повністю підриває мету земного життя. Якщо нас послано на землю навчитися бути схожими на Небесного Батька та Ісуса Христа (див. Алма 12:24), як ми можемо очікувати, що вже є схожими на Них? Якби ми були дійсно досконалими, нам не потрібен був би Спаситель чи Його нескінченна Спокута.

Спаситель не залишає нас, навіть коли ми відчуваємо себе незначними або недосконалими. Як розповів Президент Рассел М. Нельсон: "Спаситель страждав, “зносячи муки, і страждання, і спокуси всякого роду” [Алма 7:11], щоб Він міг втішити нас, зцілити нас, врятувати нас у часи, коли ми цього потребуємо".

Я дізналася, що Христос хоче, щоб ми звернулися до Нього зараз, якими б непідготовленими ми не почувалися. Якщо ми зміцнюємо ці стосунки, Він допомагатиме нам подолати наші недосконалості.

Я б збрехала, якби сказала, що вже не борюся з перфекціонізмом. Але зараз я ловлю себе на тому, що відчуваю "тепло всередині" кожного разу, коли докладаю всіх зусиль для Господа, якими б недосконалими вони не були.

Якщо ви відчуваєте, що ваших зусиль як учня, студента, працівника, друга чи члена сім’ї недостатньо, знайте, що ви не безнадійні. Ви можете зцілитися, зосереджуючись на Спасителі. Перфекціонізм може бути викрадачем розвитку, але Спаситель ― це ключ до миру.

Зверніться до Нього, і ви побачите розвиток у своєму житті.