Покаяння стосується не лише подолання гріха

До місії моє життя не було ідеальним, але достатньо хорошим. Мені подобалося навчатися в коледжі, і там у мене зав’язалися найкращі дружні стосунки. Я була дуже щасливою.

Я знала, що служіння на місії буде нелегким. І все ж я очікувала, що служіння на місії буде найкращими 18 місяцями мого життя з мінімальними труднощами.

Але через шість місяців весілля моєї подруги стало першим пунктом у переліку труднощів, яких я не очікувала. Через переїзд до іншої країни і необхідність вивчати нову мову я відчувала самотність і тривожність. Відторгнення, з яким стикаєшся у місіонерському житті, виснажувало мене психологічно. Чесно кажучи, я просто хотіла додому.

Я була стомлена і розчарована, і я не відчувала, що Бог дає мені надію та щастя, яких я так відчайдушно потребувала. Лише вичерпавши всі можливі варіанти, я звернулася до обіцяння зі свого патріаршого благословення: я відчуватиму любов Небесного Батька через Писання.

Досліджуючи Писання, я відчула сильний зв’язок з історією Єви. Її було вигнано з раю в темну і похмуру пустиню. Приблизно те саме відчувала і я. Як і в моєму випадку, зміна в житті Єви сталася внаслідок певного рішення. Я думала, чи жалкувала вона коли-небудь про свій вибір так само, як почала шкодувати я про своє рішення служити на місії.

Але Єва в своїх міркування була набагато мудрішою за мене. Хоча вона, по суті, втратила все, однак коли дізналася, що у неї є Спаситель, вона “раділа, кажучи: Якби не наша провина, ми… ніколи б не знали добра, і зла, і радості нашого викуплення” (Мойсей 5:11).

Вона не пошкодувала про свій вибір. Вона була вдячна за нього! Хоча вони з Адамом були вигнані з раю, радість викуплення була солодшою за біль від втрати. Насправді здавалося, що викуплення принесло їй навіть більше радості, ніж якби вона взагалі його не потребувала.

Як це могло бути?

Ми можемо думати, що покаяння призначене лише для того, щоб очиститися від гріхів і поганої поведінки в нашому житті. Цей процес очищення може бути важким, а іноді й болючим, що дозволяє легко надати слову негативного відтінку.

Але покаяння полягає не лише в тому, щоб зменшити гріховність. Воно також має допомагати нам ставати більше схожими на Христа.

Звернутися до Нього, змінивши своє ставлення і узгодивши своє бачення з Його світоглядом, — це теж форма покаяння.

Я зрозуміла, що через свій гнів і самотність моє бачення стало обмеженим. Я була настільки зосереджена на тому, чого в мене не було, що не змогла побачити, чого досягнула: зміцнила стосунки зі Спасителем.

Я зрозуміла, що мені потрібно покаятися у своєму поганому настрої. Знадобився час, але коли я благала свого Викупителя про допомогу, то отримала запевнення, що “в цьому житті я матиму радість” (Мойсей 5:10).

Я все ще сумувала, що пропустила весілля своєї подруги, але з часом Господь відповів на мої молитви. Я дуже раділа за свою подругу і також була щаслива завдяки свідченню про те, що Небесний Батько дійсно бачить і любить кожного зі Своїх дітей. Я здобула набагато більше, ніж втратила.

Сестра Крістін М. Ї, друга радниця в генеральному президентстві Товариства допомоги, навчала: “Покаяння дозволяє нам відчувати Божу любов і пізнавати й любити Його так, як ми ніколи не змогли б за інших обставин”.

Завдяки покаянню я тепер знаю, що коли наближатимусь до Христа, Він “всі руїни [мої] потіш[ить], й обер[не] пустині [мої] на Еден, [мій]степ на Господній садок! Пробуватимуть в ньому утіха та радість, хвала й пісноспів” (Ісая 51:3).

Повернення додому з місії не було поверненням до раю. Життя після місії — це нова пустиня для мене. Воно нелегке, а іноді я все ще сумую за життям до місії.

Але я знаю, що завдяки Христу знання про викуплення поглибить мою радість.