Що таке духовні дари і як вони діють?

Щоб краще зрозуміти зв’язок між духовними дарами та якостями Спасителя, буде дуже повчально розглянути фундаментальні істини, представлені в прощальному звернені Моронія (див. Мороній 10). Мороній наголосив на п’яти основних моментах:

1. свідчення про Книгу Мормона приходить силою Святого Духа;

2. дарами Духа наділяють слухняних;

3. духовні дари завжди супроводжують віру;

4. його [Моронія] слова промовляють з праху;

5. ми маємо прийти до Христа, вдосконалюватися в Ньому і у такий спосіб освятити наші душі.

Будь ласка, зверніть увагу, що духовні дари — це передумова і важливий фактор, без якого ми не зможемо прийти до Спасителя, отримати Його якості й стати подібними до Нього.

Духовні дари — це благословення і здібності, які Бог дає Своїм дітям силою Святого Духа. Всі люди, які через належну владу священства і рукопокладання отримують дар Святого Духа, гідні отримати духовні дари. Такі дари призначені, аби “благословляти й приносити користь тим, хто любить Господа й прагне виконувати Його заповіді”.

Сама назва “духовні дари” містить для нас важливий урок. Усі ці дари дані Богом згідно з Його волею і розкладом.

Господь вирішує, чи отримаємо ми всі духовні дари та надбаємо риси, подібні до Христових, і коли це станеться. Однак ми повинні робити все, що в наших силах, аби бажати таких дарів і бути гідними їх. Ми не здобуваємо і не розвиваємо ці дари та якості власними силами.

Ми завжди повинні пам’ятати, що така робота, як запрошувати всіх прийти до Христа, — це духовна робота. Наш мета — духовна трансформація, а не просто покращення поведінки. Ми не зможемо отримати дари Бога і розвинути якості Господа Ісуса Христа, покладаючись лише на вміння — яким би видатним воно не було — дисциплінувати себе і встановлювати цілі.

Ми отримуємо духовні дари, коли Бог може довіритися нам, що ми будемо тими, ким маємо бути, робитимемо те, що маємо робити, і що під керівництвом Духа будемо у правильному місці в належний час, аби дар або дари, надані нам, діяли через нас, благословляючи інших людей.

Безсумнівно, обдарування духовними дарами і рисами, подібними до Христових, приносить користь всім нам. Однак наші першочергові бажання мають бути зосереджені на служінні Богові та Його дітям, а не на нашому власному зростанні та розвитку.

Щоб належним чином прагнути духовних дарів і якостей, подібних до Христових, та мати благословення володіти ними, необхідно, щоб ми “змінили свій вектор” і поглянули за межі наших егоїстичних бажань, турбот та особистих уподобань.

Нам заповідано звертатися до Спасителя в кожній думці — і не сумніватися і не боятися. Отже, наша робота має бути зосереджена на Ньому, а не на собі. Ми маємо більше цінувати Його дорогоцінні дари, а не лише покладатися на свої індивідуальні здібності. Ми повинні смиренно визнавати Його лагідні милості й благословення, а не опиратися лише на свої особисті таланти. Нам слід неухильно намагатися уникати сліпоти, яка приходить через “поглядання за межу”, і цією межею є Господь Ісус Христос. Ми повинні завжди пам’ятати: “Батьку, хай буде Твоя воля, і слава Твоя навіки”.

Закінчуючи своє навчання і свідчення про вчення Христа, Нефій наголосив на дуже важливих принципах отримання благословень і дарів Святого Духа:

“Отже, мої улюблені брати, я знаю, якщо ви будете слідувати за Сином зі щирими намірами в серці, не чинячи лицемірства й обману перед Богом, але із справжнім бажанням, каючись у своїх гріхах, засвідчуючи перед Батьком, що ви бажаєте взяти на себе імʼя Христа, хрищенням… знайте, тоді ви отримаєте Святого Духа”.

У цьому вірші слова зі щирими намірами в серці означають для мене не лише виняткову зосередженість на Викупителі, але й готовність “відда[ти] всю [свою] душу”, навіть усе “наше серц[е], могутніст[ь], розу[м] і сил[у]” у міру того, як ми ставатимемо сильнішими в учнівстві та просуватимемося вперед шляхом завітів.

Справжній намір вказує на цілісність і щирість наших мотивів, бажань і дій.

Олівер Каудері, який був головним писарем пророка Джозефа Сміта під час перекладу Книги Мормона, засвоїв цінний урок щодо того, як важливо не лише почати, але й не зупинятися. Олівер бажав мати дар перекладу.

Очевидно, що Олівер зволікав або відкладав застосування отриманого ним духовного дару. Тому Оліверу було дано застереження стосовно його ролі в роботі з перекладу.

“Саме тому, що ти не продовжував, як розпочинав, коли ти почав перекладати, Я відібрав цей привілей від тебе”.

Праведне застосування моральної свободи волі, щоб узяти на себе духовну відповідальність та прийняти обіцяні благословення, вимагає від кожного з нас здатності не лише починати, але й не зупинятися. Починати необхідно, але цього недостатньо. Якщо ми щось почали, то від нас також вимагається невпинно діяти відповідно до вчення та з вірою просуватися вперед.

Щоб отримати духовні дари і якості, притаманні Христу, ми маємо не лише починати, але й не зупинятися.

Наше духовне народження і просування шляхом завітів уможливлюють наше освячення у якості нових створінь у Христі. Зрештою, саме тоді ми стаємо основним об’єктом роботи Бога.

Уже в земному житті Господь може благословити нас важливими якостями Христового характеру і обдарувати ними. Дійсно, ми, смертні, можемо прагнути в праведності отримати духовні дари і якості, які дають нам змогу зосереджуватися на інших людях, щоб любити, служити і благословляти.

Особиста гідність — це абсолютний і незамінний ключ, який дозволяє нам мати постійний супровід Святого Духа і отримати всі духовні дари та якості, притаманні Христу.

Будь ласка, зверніть увагу, що я використовував слово гідність, а не досконалість. У земному житті ми зараз недосконалі і завжди будемо недосконалими. Просто неможливо досягти праведного вдосконалення у земному житті. Але ми можемо і повинні бути гідними, вдосконалюватися, каятися і змінюватися.

Я радісно свідчу, що Ісус Христос — живий Син живого Бога. Він є подавцем усіх добрих дарів. І я знаю, що Він воскрес і що Він живе.