Воскресіння Ісуса Христа приносить надію

[Відео]: “У Великдень ми приєднуємося до всіх християн у святкуванні буквального Воскресіння Ісуса Христа. Явившись Своїм апостолам після Своєї смерті, Він запевнив їх, що не був духом. Відповідно до записаного Лукою, тогочасним лікарем, Ісус сказав: “Доторкніться до Мене й дізнайтесь, — бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю” [Лука 24:39].

Але чи кожен смертний воскресне у своєму тілі? Писання доби Відновлення вносять ясність, яка об’єднує нас у твердому переконанні, що всі воскреснуть у досконалому тілі, і ми разом це проголошуємо. Книга Мормона навчає, що дух і тіло возз’єднаються. В сучасному одкровенні сказано, що ангели — це воскреслі особи, які мають тіла з плоті й кісток. Найбільш точним є наведений нижче уривок з Книги Мормона.

Пророк Алма навчав: “Душу буде відновлено для тіла, а тіло для душі; так, і кожна кінцівка і суглоб будуть відновлені в їхньому тілі… навіть волосину з голови не буде загублено; [і] все буде відновлено до свого належного і досконалого стану” [Алма 40:23].

У кожного з нас є особлива причина чекати на воскресіння досконалого тіла”.

“Свідчення про Воскресіння Ісуса Христа є джерелом як надії, так і рішучості. Він живий, і завдяки Його жертві ми воскреснемо й освятимося. Ісус є воскреслим Христом, нашим Спасителем, нашим досконалим Взірцем і Провідником до вічного життя. Я молюся про те, щоб ми могли всім своїм серцем усе життя пам’ятати про Його жертву і Його любов до нас”.

“Я свідчу про цілковиту й абсолютну істинність незрівнянної спокутної жертви Спасителя і Його славетного Воскресіння. Якщо ми зосередимо наше життя на цій думці, я обіцяю, що ми відчуємо Його надію, Його мир і Його любов.

Коли ми несподівано втрачаємо когось, кого любимо, смуток і горе можуть бути приголомшливими.

Наприкінці минулого року життя чудової студентки першого курсу університету Бригама Янга Анни Петерсон раптово обірвалося після трагічного випадку, що стався, коли вона каталася на санчатах. Анна була смиренною, люблячою і доброю ученицею Ісуса Христа. Вона шукала способи допомогти іншим відчувати Божу любов. Більш того, вона лише напередодні заповнила документи, щоб служити на місії повного дня.

Коли Анна померла, для багатьох це була втрата подруги, але для її батьків, Джона і Джулі, це була втрата прекрасної, світлої дитини, про яку вони піклувалися, молилися і яку любили протягом 18 років. Будь-яка людина через смерть своєї дочки буде поглинута горем. Однак, попри глибокий смуток, який відчували Джон і Джулі, вони вирішили покладатися на Господа Ісуса Христа.

Я попросив Джона (який у ті часи, коли я очолював місію в Бордо, Франція, служив там місіонером) і Джулі поділитися зі мною своїми думками, оскільки вони попри цю трагедію продовжують виявляти віру в Ісуса Христа. Ось чим вони поділилися зі мною:

Джон: “Через раптову і трагічну смерть Анни я відчуваю такий біль, наче в моїх грудях величезна рана. Але є “бальзам в Ґілеаді”, і оскільки ми були вдячні як за Спасителеву Спокуту, так і за чудовий, дивовижний час, який провели з Анною протягом 18 років її життя, ми побачили, як лагідні милості виявлялися до нас більше, ніж ми очікували. У нас є сила йти вперед”.

Джулі: “Невдовзі після нещасного випадку, який стався з Анною, я відчула спонукання зробити девізом наших зусиль фразу “Повернімося до Світла, нашого Спасителя”. Коли ми ділимося одне з одним цими можливостями вибирати світло, а не темряву, щоб пережити розлуку, ми зміцнюємо одне одного і Господь несе нас на руках, допомагаючи долати горе. Наш вибір — довіряти Господу”.

Я щиро захоплююся тим, як Джон і Джулі виявляють віру в Ісуса Христа. Вони є чудовим прикладом для мене. У цю Великодню пору я свідчу, що Ісус Христос розірвав пута смерті, завдяки чому всі зможуть жити після смерті, і, найважливіше, Він обіцяє кожному з нас, що якщо ми віримо в Нього і йдемо за Ним, ми зможемо жити з Ним вічно — так, саме вічно!”

“З наближенням Великодня я розмірковував про досвід, який ми з дружиною отримали під час наших нещодавніх подорожей Центральною Америкою. У наш останній день перебування у місті Гватемала ми відвідали духовний вечір, на якому хори Початкових товариств з чотирьох колів музикою і словами свідчили про Ісуса Христа.

Це були прекрасні, зворушливі збори. Я ніколи не забуду щирого, простого свідчення брата Анхеля Суньїги. Коли він простими словами свідчив про Ісуса Христа, я відчув у своєму серці могутнє підтвердження того, що Анхель дійсно знає, що Ісус Христос є його Спасителем. То була мить, якої я ще довго не забуду.

Пізніше, після духовного вечора, ми потиснули руку кожній дитині. Один хлопчик запитав мене: “Як там Ісус?” Я відповів: “Ісус любить тебе, і Він впевнений у тобі, і ти можеш бути впевнений у Ньому”. Цей хлопчик у відповідь широко усміхнувся, показуючи, що він про це знає, і це сповнило мою душу радістю.

Коли ми упродовж тижня перед Великоднем думаємо про те, що наш Спаситель зробив для нас, я запрошую кожного з вас наповнити свою душу знанням, що Ісус любить вас, Він впевнений у вас, і ви можете бути впевнені в Ньому”.

“Я сподіваюся, що всі ви чудово проводите Великодні вихідні, завжди пам’ятаючи, що причина, з якої ми святкуємо Великдень, — це спокутна жертва та Воскресіння нашого дорогого Спасителя. Без цього, без Нього, не було б причини святкувати, тому що для нас не було б надії ні в цьому світі, ні у світі прийдешньому. Нам слід завжди пам’ятати Його, бо завдяки Йому завжди є надія.

Мені завжди подобалася це висловлювання старійшини Джеффрі Р. Холланда: “Однією з розрад цієї Великодньої пори є те, що оскільки Ісус пройшов таку довгу, самотню путь, абсолютно один, нам не доведеться робити те саме… З вершини Голгофи звуком сурми летять слова істини, що ми вже ніколи не залишимося на самоті, без допомоги, навіть якщо іноді нам здаватиметься, що це так. Дійсно, Викупитель усіх нас сказав: “Я не кину вас сиротами”…

Із наближенням цього святого тижня… будьмо ж більш послідовними учнями Господа Ісуса Христа — не лише на словах чи коли це зручно, але й у своїх справах, зі сміливістю і вірою, навіть тоді, коли на самоті прямуємо своєю дорогою і коли важко нести свій хрест. Давайте ж цього Великоднього тижня і далі будемо стояти біля Ісуса Христа “в усі часи і в усьому, і в усіх місцях, де ви можете бути, аж до самої смерті”, бо дійсно саме так Він стояв біля нас, коли приймав за нас смерть і коли залишався абсолютно самотнім” (генеральна конференція, квітень 2009).

Я додаю до його слів своє свідчення, що завдяки нашому Спасителю Ісусу Христу ніхто з нас ніколи не буде йти дорогою на самоті. Як чудово сказала у своєму виступі на конференції президентка Камілл Н. Джонсон: “Ісус Христос є допомогою!” Давайте ж завдяки Йому знайдемо цю допомогу, і нехай кожен з нас отримає власне непохитне свідчення, що ми ні зараз і ніколи в майбутньому не будемо прямувати дорогою на самоті. З Великоднем!”