Застосування Учення і Завітів у вашому житті
Урок з історії Церкви навчив мене, що наші помилки не визначають, ким ми є
З історії Уільяма В. Фелпса я навчилася, що мої гріхи можуть бути прощені завдяки любові й жертві Ісуса Христа.
Чи припускалися ви коли-небудь помилки, яку хотіли б виправити? Або казали щось, що хотіли б, щоб ніколи не було сказано? Або молилися про прощення, але відчували, що цього недостатньо?
З нами всіма таке бувало.
Мені нерідко доводиться благати Небесного Батька про прощення. Були випадки, коли мені було настільки соромно повірити, що хтось, навіть Спаситель, може мене пробачити.
Коли я вивчала події з історії Церкви, то зрозуміла, що, можливо, я була не єдиною, хто мала такі почуття. Я знайшла надію з історії Уільяма В. Фелпса, який був письменником, місіонером і провідником у ранній період Відновлення. Він був хорошою людиною. Він проповідував євангелію скрізь, де б не подорожував, і став довіреним членом вищої ради в Міссурі. Уільям також був близьким другом Джозефа Сміта.
Ось чому його зрада була особливо болісною для Джозефа.
Прощений, як той блудний син
У 1838 р. погромники і ополченці напали на святих у штаті Міссурі й пограбували їх, руйнуючи будинки і б’ючи тих, хто чинив опір. Після цього Джозефа Сміта та інших провідників Церкви було заарештовано за безпідставними звинуваченнями у скоєнні злочинів. Побоюючись, аби їх не звинуватили також, Уільям В. Фелпс та кілька інших людей уклали угоду з прокурором: свідчити проти Джозефа Сміта і вийти на волю.
Під присягою Уільям неправдиво свідчив проти Пророка разом з іншими. Після розгляду тієї справи в суді Джозефа та інших церковних провідників було кинуто до в’язниці в Ліберті. Коли Уільям виходив з будівлі суду вільною людиною, він відчував тягар своїх вчинків на своїх плечах. Через кілька років Джозеф Сміт отримав від Уільяма лист, в якому він просив у Джозефа пробачення.
“Я як той блудний син, — писав Уільям, — я був глибоко принижений і упокорений”.
Пророк відповів йому, написавши: “Вірячи, що твоя сповідь справжня і твоє покаяння істинне, я буду щасливий знову подати тобі правицю товариства і радіти поверненню блудного сина”.
Джозефа Сміта було сповнено співчуття до Уільяма. Так само, як у Писаннях батько святкував повернення блудного сина (див. Лука 15:11–32), святі прийняли Уільяма Фелпса назад до отари.
Для Уільяма покаяння і прощення, які, ймовірно, здавалися йому неможливим, тепер стали реальністю. Це також може стати реальністю і для нас!
Старійшина Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запитує у нас:
“Хто з нас не сходив з путі святості, нерозумно вважаючи, що ми можемо знайти більше щастя, якщо йтимемо власним егоїстичним шляхом?
Хто з нас не відчував, що його впокорено, що його серце скрушено і що він відчайдушно прагне прощення й милості?”
Можливо, ми надто соромимось своїх помилок, аби повірити, що нас може бути прощено. Старійшина Ухтдорф запевняє нас: “Наш Небесний Батько побіжить до нас, Його серце переповнене любов’ю і співчуттям”.
Любов Христа є величнішою
Джозеф Сміт визнав, що Уільям завдав великого болю: “Ми багато перестраждали через те, що ти зробив — чаша жовчі, вже надто повна, щоби її пити смертним, була воістину переповнена, коли повернув проти нас ти”.
Але далі Джозеф написав: “Однак чашу випито, волю нашого Батька сповнено”.
Джозеф визнав, що за гріхи Уільяма було сплачено і що Уільяму більше не потрібно страждати. Покаяння Уільяма перед Небесним Батьком могло звільнити його від почуття провини.
Христос сказав: “Я випив з тієї гіркої чаші, яку Батько дав Мені, і прославив Батька, взявши на Себе гріхи світу” (3 Нефій 11:11).
Спаситель з любов’ю зніс усі страждання, необхідні для того, щоб сплатити за наші гріхи і помилки. Тому, якщо ми каємося і докладаємо зусиль, щоб змінити своє життя, Він хоче, щоб ми рухалися вперед з радістю, яку Він уможливив для нас. Він не хоче, щоб ми продовжували відчувати біль. Він випив “гірку чашу”, щоб нашого щирого покаяння могло бути достатньо!
У Гефсиманії Ісус Христос відчув всю ту зраду, весь той сором, збентеження і біль, які відчували люди за весь час існування людства. Поруч з Ним не було друзів, і Його було віддано на розп’яття. Він знав, що Його жертва була необхідною, і тому Він добровільно помер за вас і за мене. Але Великоднього ранку Він тріумфально воскрес.
Президент Джеффрі Р. Холланд, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Одна з найбільших втіх цієї великодньої пори є такою — завдяки тому, що Ісус пройшов таку довгу, самотню путь, абсолютно один, нам не доведеться робити те саме”.
Якими б серйозними не були скоєні нами гріхи чи припущені нами помилки, любов Христа є більшою. Якщо ми щиро каємося, Він не лише допоможе нам просуватися вперед, — про що ми дізналися з досвіду Уільяма В. Фелпса, — але й також Він може допомогти нам пробачати тим, хто скривдив нас, як пробачив Джозеф Сміт.
В історії світу не було величнішого вияву любові, ніж Христова Спокута. Так само, як і у випадку з блудним сином, наш Спаситель та Небесний Батько щиро вітатимуть нас щоразу, коли ми повертаємося до Них.
Отже, якщо вам здається, що прощення для вас недосяжне, зверніться до Них. Вони завжди чекають на вас.