Лише у цифровому форматі: дорослій молоді
Вирішити знову довіряти Богові після пережитих труднощів на місії
Автор живе в Іспанії.
Моє служіння на місії відбувалося не так, як я завжди собі уявляв, і через це я почувався збентеженим і самотнім — поки не навчився довіряти Богові.
Коли я почав служити на місії, у мене були великі очікування. Я вірно служитиму, охрищу багатьох людей і впевненим повернуся додому, маючи багато надихаючих історій, якими зможу поділитися. Моя сім’я пишатиметься мною.
Однак під час підготовки мене неочікувано охопила тривога. Я любив євангелію, а тому не розумів, чому мені було так важко ділитися нею. Через свою невпевненість під час навчання інших, я почав сумніватися в собі та у своїй вірі.
Минав час, і я почав впадати в депресію (пандемія COVID-19 також не пішла на користь). Мій президент місії був не дуже знайомий з проблемами психічного здоров’я, і ми не завжди щиро розуміли одне одного під час наших розмов. Я почав ходити до психотерапевта, і це дуже допомогло, але мої питання щодо євангелії нікуди не зникли. Я остерігався знову говорити про свої почуття з президентом місії, бо побоювався, що він відправить мене додому, а я хотів до кінця дослужити на місії.
Я помилково вважав, що люди не можуть мати труднощів під час служіння на місії або коли намагаються робити щось правильне, тому я був збентежений через мою ситуацію. Хіба я не мав відчувати радість, виконуючи Господню роботу?
Віра у складних ситуаціях
По завершенні служіння на місії мені було важко знайти відповіді й підтримку щодо своїх непростих почуттів. Я не підтримував зв’язку ні зі своїми напарниками по місії, ні з президентом місії, і мені було дуже соромно за свої почуття. Мені було страшно про них розповідати, оскільки, здавалося, більше ні в кого не було проблем на місії — або принаймні вони не говорили про це.
Одного разу в церкві моя вчителька Недільної школи розповіла, що її син, який віддано жив за євангелією і відслужив на місії, постійно стикався з труднощами у своєму житті і вважав, що це було несправедливо. Вона описала ту саму ситуацію, в якій опинився і я!
Вона свідчила, що знання євангелії не захищає нас від труднощів і випробувань, але віра і дотримання наших завітів можуть допомогти нам отримати силу від Небесного Батька та Ісуса Христа і втішення від Святого Духа.
У житті важливо зробити вибір —довіряти Небесному Батькові в такі моменти і знаходити мир, розвиватися і виявляти більшу віру, коли стикаємося з труднощами і несправедливістю.
Президент Генрі Б. Айрінг, перший радник у Першому Президентстві, якось навчав: “Я хочу підбадьорити тих, хто саме зараз проходить тяжкі випробування, хто відчуває, що їхня віра може ослабнути через шалену атаку проблем. Уже саме подолання проблем може стати вашим шляхом для зміцнення і, зрештою, для набуття непохитної віри”.
Я зрозумів, що служіння на місії як і будь-яке завдання, яке Господь просить нас виконати, не завжди є легким. І зрештою, випробування, які, як я гадав, послаблювали мою віру, були досвідом, завдяки якому вона зміцнювалася. Мені потрібно було змінити своє бачення. За допомогою Небесного Батька та Його Сина Ісусу Христу я міг би зробити так, щоб труднощі, з якими я стикався на місії та після неї, зміцнили мою віру.
Довіряти знову
Старійшина Дітер Ф. Ухтдорф, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, нещодавно навчав: “Віра витримує випробування і непевність життя, завдяки міцному вкоріненню у Христі і Його вченні. Ісус Христос і наш Небесний Батько, Який послав Його, є тими єдиними, незмінними, абсолютно надійними особами, яким ми можемо довіряти”.
Якщо життя складається не так, як ми сподівалися, то замість того, щоб вірити, що Небесний Батько полишив нас або що євангелія не істинна, ми можемо зробити вибір — довіряти Йому.
Я також зрозумів, настільки важливо говорити з людьми, яким ми довіряємо, а не страждати мовчки. Не кожен повністю зрозуміє те, що відбувається з нами, але щире спілкування з іншими є дуже важливим для нашого психічного і духовного благополуччя.
Наш Небесний Батько любить нас досконалою любов’ю, і у нас є Спаситель, Який розуміє нас. Вони хочуть, щоб ми пам’ятали, що можемо довіряти Їм завжди.