2025
4 способи заспокоїтися, коли стикаєшся у Церкві з незаслуженим осудом
Квітень 2025


Лише в цифровому форматі: дорослій молоді

4 способи заспокоїтися, коли стикаєшся у Церкві з незаслуженим осудом

Коли ми зосереджуємося на Ісусі Христі, то можемо відчувати радість і мир євангелії у нашому житті.

жінка сидить окремо від групи людей

Відновлена Церква Ісуса Христа є місцем радості, надії та приналежності. Це спільнота, де ми можемо збиратися як учні Христа, щоб виявляти нашу любов до Нього та одне до одного, а також це місце, де багато людей отримують чудовий досвід. Але, будучи недосконалими людьми у недосконалому світі, ми іноді порівнюємо себе з іншими учнями Христа або навіть несправедливо осуджуємо одне одного.

Можливо, ви зазнавали осуду за те, що мали іншу думку. Можливо, про вас несхвально відгукувались через припущену вами помилку. А можливо, ви потрапили в якусь конфліктну історію або про вас поширилися чутки, хоч це сталося не з вашої вини. Хоча критика з боку інших людей, особливо від інших членів Церкви, може бути болісною, Ісус Христос пропонує нам надію і зцілення. Якщо ви не відчуваєте себе прийнятими в Церкві, ось чотири способи, які можуть допомогти вам знайти спокій завдяки Христу.

1. Пам’ятайте про те, якими вас бачить Господь

Це природно — хотіти, щоб інші були гарної думки про нас. Якщо вас непокоїть те, що про вас думають інші люди, важливо пам’ятати, що Небесний Батько та Ісус Христос бачать вас досконалими і люблять вас досконалою любов’ю.

У Римлянам 8:39 написано: “[Нічого] не зможе відлучити нас від любови Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім!” Коли ми пам’ятаємо, що наймогутніша Істота у Всесвіті любить нас і бажає для нас найкращого, то думка інших людей вже просто не має такого великого значення. Його Син, Ісус Христос, є нашим Спасителем і Другом, Який досконало нас знає. Якщо ми виконуємо заповіді й за допомогою завітів пов’язуємо себе з Ними, то отримуємо силу долати труднощі, що постають перед нами. Ця сила також дається, щоб протистояти осуду і недоброзичливості інших людей.

У видінні Легія ті, хто дослухався до людей, які були у великій і просторій будівлі, відступилися від жезла з заліза і, зрештою, від дерева життя (див. 1 Нефій 8:31–34). Однак подібно до людей, які не зважали на тих, хто був у великій та просторій будівлі, й міцно трималися за жезл з заліза, і ми, зосереджуючи свої серця на слові Бога і Його вічній любові, зможемо ігнорувати образливі голоси інших.

2. Знаходьте спокій у покаянні

Якщо вас критикують за скоєний вами гріх або зроблену помилку, нагадуйте собі, що лише Господь досконало знає ваше серце і наміри. У разі потреби ваш єпископ або президент філії може надати вам пораду, якщо ви прагнете покаятися. Щиро каючись у своїх гріхах і намагаючись подолати свої слабкості, ви відчуєте внутрішній спокій і впевненість, які може дати лише Господь.

Старійшина К. Бретт Наттрес, сімдесятник, якось розповів історію про свого знайомого юнака, який подолав серйозну залежність від наркотиків. Цей юнак, навіть після того, як покаявся і відслужив на місії, все ще хвилювався, чи його було прощено за його минулі помилки.

Старійшина Наттрес сказав йому: “Звичайно ж, тебе прощено! Ти дивовижний! Тепер тобі потрібно рухатися вперед своїм життям. Не озирайся! З вірою рухайся до наступного обряду”.

Якщо люди навколо вас зациклюються на ваших минулих гріхах, згадайте слова Ісаї:

“Прийдіть, і будемо правуватися, — говорить Господь: коли ваші гріхи будуть як кармазин, — стануть білі, мов сніг; якщо будуть червоні, немов багряниця, — то стануть мов вовна вони!

Як захочете ви та послухаєтесь, то будете добра землі споживати” (Ісая 1:18–19).

Майте віру в реальність спокутної жертви Христа. Він помер за вас, бо хотів, щоб ви покаялися й повернулися до Нього. Прагнучи змінити своє життя і зробити його таким, як того хочуть Небесний Батько та Ісус Христос, ви можете відчути спокій чистого сумління.

3. Знайте, що прощення можливе

Якщо люди несправедливо осуджують вас, може легко виникнути почуття образи. Але приховування образ або поганих почуттів лише породжує ще більше нещастя.

В Ученні і Завітах 64 Ісус Христос навчав:

“Ви повинні прощати один одного…

Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей” (вірші 9–10).

Якщо вам важко простити, попросіть Небесного Батька допомогти вам дотримуватися поради Спасителя з Нового Завіту: “Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує” (Матвій 5:44).

Ви можете відчувати, що для вас буде найкраще не підтримувати близькі стосунки з другом або членом приходу, який піддає вас осуду, — і це нормально. Навіть якщо ви вирішите, що вам потрібно віддалитися від цієї людини, Бог може допомогти вам зцілитися і пробачити.

4. Розвивайте позитивні дружні стосунки

У Старому Завіті розповідається, як важливо мати хороших друзів: “Краще двом, як одному… якби вони впали, піді́йме одне свого друга!” (Еклезіяст 4:9–10). Хороші друзі можуть підбадьорити нас, коли ми занепадаємо духом, і зміцнити в нас рішучість просуватися вперед.

Якщо ви почуваєтеся самотніми або ізольованими, ви можете шукати нагод, щоб налагодити дружні стосунки з людьми, які бажають для вас всього найкращого. Шукаючи для себе друзів, зверніть увагу на корисні підказки, наведені у тринадцятому уложенні віри. Знаходьте людей, які прагнуть бути “чесними, вірними, цнотливими, доброзичливими, чеснотними і творити добро всім людям”.

Ісус Христос ніколи не підведе вас

Про це вже багато разів говорилося, але треба пам’ятати важливу істину — члени Церкви є недосконалими людьми. І хоча ми щосили намагаємося наслідувати приклад Спасителя, кожний з нас буде припускатися помилок. Проте, звернувшись до Ісуса Христа, ми зможемо отримати дар милосердя і справжнє зцілення, коли нам боляче, а також натхнення просити прощення у тих, кому ми завдали болю.

Коли здається, що інші люди — проти вас, Він, Хто є досконалим, ніколи вас не підведе.

Посилання

  1. К. Бретт Наттрес, “Чи мене дійсно прощено?”, Ліягона, трав. 2023, с. 69.

  2. “За винятком лише Його досконалого Єдинонародженого Сина, всі інші, з ким Богу довелося працювати, були недосконалими людьми. Це, мабуть, страшенно розчаровує Його, але Він справляється з цим. Тож й нам слід” (Джеффрі Р. Холланд, “Вірую, Господи”, Ліягона, трав. 2013, с. 94).