Лише у цифровому форматі: дорослій молоді
Коли життя було важким, я знаходив розраду в семінарії та інституті релігії
З того часу як я приєднався до Церкви, я ходив на семінарію та в інститут релігії, щоб живити і зміцнювати свою віру.
Я дізнався про відновлену євангелію, коли мені було 11 років.
Мої старші брати приєдналися до Церкви, коли були молодшими, але припинили відвідувати її. Одного дня місіонери завітали до мого старшого брата і запросили його повернутися. Він так і зробив, і завдяки цьому я також прийшов до церкви, прийняв євангелію і охристився.
Наступні кілька років були важкими з різних причин. Переді мною було багато шляхів, які суперечили євангельським вченням. Хоча мої батьки підтримували наше відвідування церкви, вони не були членами Церкви і не дотримувалися однакових з нами норм. Тож у мене вдома не було фундаменту для духовного зростання.
У той час відвідування семінарії і спілкування з провідниками молоді дійсно допомогли мені пережити важкі часи і залишатися відданим євангелії. Я виріс духовно завдяки зусиллям вчителів та інших членів Церкви, які любили мене і дбали про моє зростання.
Згодом, завдяки заохоченню мого президента Товариства молодих чоловіків та інших провідників, я відслужив місію. Ті два роки були неймовірним благословенням для мене і мого свідчення. Я застосовував на практиці все, про що дізнався в семінарії, і ділився євангелією з багатьма людьми.
Однак, коли я повернувся додому, то стикнувся з більш складними випробуваннями.
Повернутися додому і навчитися довіряти
Підтримувати віру, свідчення і духовність після місії може бути нелегко. Але саме інститут релігії допоміг мені залишатися стійким після місії.
Я поставив ціль намагатися відвідувати заняття інституту щотижня, і те рішення було надзвичайно важливим для мого життя.
Я також шукав роботу, але нічого не виходило. Страх залишитися без роботи роз‘їдав мене, але в якийсь момент мій друг запросив мене піти працювати з ним. Робота полягала в тому, щоб проводити інвентаризацію алкоголю і працювати по суботах увечері — саме в той час, коли у мене було навчання в інституті релігії; тож я вагався, чи варто приймати таку пропозицію.
Я відмовив своєму другові, але він продовжував запрошувати мене попрацювати з ним. У мене закінчувалися гроші, а його пропозиція на роботу була єдиною з тих, які я мав. Тож я почав думати про те, щоб погодитися на цю роботу.
Я вирішив запитати Небесного Батька, що мені слід робити. Я відчув, як Дух свідчив мені, що якщо я не буду відвідувати інститут релігії, моє свідчення, найвірогідніше, ослабне. Я відчув, як Дух підтвердив мені, що мені не слід погоджуватися на цю роботу, і я знову відхилив запрошення друга.
Я не був впевнений, що буду робити, якщо невдовзі не отримаю роботу, але я довірився тому шляху, яким Небесний Батько хотів, щоб я продовжував йти.
Наступного тижня в інституті я дізнався про вакансію координатора програми самозабезпечення. Я подав документи, пройшов співбесіду і отримав роботу. Я знаю, що саме Господь дав мені таку можливість на моєму шляху.
Де я знайшов втіху і силу
Досвід, отриманий мною під час навчання в семінарії та інституті, зміцнив мою віру в Ісуса Христа і змінив моє життя. Саме це Президент Рассел М. Нельсон пообіцяв молоді та дорослій молоді Церкви: “Що ж тоді допоможе вам стати таким відданим учнем Ісуса Христа? Одна з відповідей — це семінарія та інститут, які необхідно не просто відвідувати, але й брати активну участь в уроках та віддано виконувати всі дані завдання”.
Після отримання роботи життя все ще не стало легким. Але я намагаюся ставити Господа на перше місце і відвідувати церкву, вивчати Книгу Мормона, звеличувати своє покликання, приймати причастя і відвідувати інститут релігії. Все це допомагає мені знаходити розраду, навіть коли моє життя складне. Я дуже вдячний за всі джерела, які ми маємо для вивчення євангелії Ісуса Христа!
Я сподіваюся, що інститут допоможе вам знайти втіху і надію в Спасителі, як це сталося зі мною.