Сильніший і тісніший зв’язок з Богом шляхом укладання кількох завітів

Хрищення — це перший завіт, який кожна людина укладає на шляху завітів. Завіт хрищення є публічним свідченням Небесному Батькові про три конкретні зобов’язання: служити Богу, дотримуватися Його заповідей і бути готовими взяти на себе ім’я Ісуса Христа (див. 2 Нефій 31:7, 13–14; Мосія 18:10; 21:32, 35; Учення і Завіти 20:37). Інші дії, які часто асоціюються із завітом хрищення, — те, що ми “бажає[мо] нести тягарі один одного”, “сумувати з тими, хто сумує” та “співчувати тим, хто потребує співчуття” [Мосія 18:8–9],— є плодами укладання завіту, а не його основною частиною. Ці дії є важливими, оскільки вони є тим, що природно робить навернена душа.

Наступний завіт, який кожна людина укладає на шляху завітів, — це ендаумент. Як я вже згадував, ендаумент містить завіти, в яких ми обіцяємо дотримуватися п’яти нероздільних законів. Коли я говоритиму про кожен з них, зверніть увагу, як вони узгоджуються зі змістом завіту хрищення і підсилюють його.

По-перше, під час ендаументу ми укладаємо завіт “жити за законом послуху”, що означає, що ми “стара[ємо]ся дотримуватися заповідей Небесного Батька”. Цей завіт чітко узгоджується з обіцянням дотримуватися Божих заповідей, яке міститься в завіті хрищення.

По-друге, ми укладаємо завіт “дотримуватися закону жертви, тобто жертвувати заради підтримки Господньої роботи, і каятися зі скрушеним серцем і упокореним духом”. Цей завіт узгоджується з обіцянням в завіті хрищення служити Богові і дотримуватися Його заповідей. Крім того, покаяння є ключовим аспектом у прийнятті на себе імені Ісуса Христа.

По-третє, ми укладаємо завіт “дотримуватися закону євангелії Ісуса Христа”. Частково ми це робимо, живучи за вченням Христа. Це означає “укласти завіти з Богом через отримання обрядів спасіння і піднесення” та дотримання цих завітів упродовж всього нашого життя. Завіт означає “старатися жити за двома великими заповідями”: любити Бога і ближнього свого (див. Матвій 22:37, 39). Цей завіт узгоджується з усіма трьома аспектами завіту хрищення.

По-четверте, ми укладаємо завіт дотримуватися Божого “закону цнотливості, що означає утримуватися від сексуальних стосунків поза законним шлюбом між чоловіком і жінкою”.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд сказав: “Шлюб мав на увазі [за планом Бога] повне злиття чоловіка і жінки — їхніх сердець, надій, життя, любові, родини, майбутнього, всього… Вони повинні стати “одним тілом” у їхньому спільному житті [див. Буття 2:23–24]”.

Відповідно до плану Бога ми не зможемо досягти того рівня життя, яким насолоджується наш Небесний Батько, без дотримання цілковитої вірності в шлюбі своєму чоловікові або своїй дружині. Цей завіт узгоджується з аспектом завіту хрищення — дотримуватися Божих заповідей.

По-п’яте, ми укладаємо завіт “дотримуватися закону посвячення”, що означає, що ми присвячуємо себе і все, чим Господь благословляє нас, для розбудови Його Церкви. Ключі святого священства були відновлені, щоб можна було виконувати обряди священства, даючи нам можливість укладати завіти з Богом. Лише завдяки відновленій Церкві Ісуса Христа це може бути зроблено для Божих дітей по обидва боки завіси. Ми обіцяємо допомагати у Божій роботі. Цей завіт узгоджується з обіцянням завіту хрищення служити Богові. Крім того, цей завіт узгоджується з тим, що ми беремо на себе ім’я Христа, оскільки, щоб жити за цим завітом, нам необхідно постійно зберігати могутню зміну в нашому серці.

Зараз підготовлено основу для завіту, пов’язаного із запечатуванням жінки і чоловіка разом. Під час цього обряду вони отримують обіцяння, укладають завіт одне з одним та укладають завіт з Богом. Щоб розглянути ці обіцяння, давайте повернемося на тисячі років назад. Авраам отримав євангелію (див. Учення і Завіти 84:14; Авраам 2:11) й уклав целестіальний шлюб, який є завітом піднесення (див. Учення і Завіти 131:1–4; 132:19, 29). Авраам отримав обіцяння, що всі благословення його завіту буде запропоновано його земному потомству (Учення і Завіти 132:29–31; Авраам 2:6–11). Кожен, хто стає на шлях завіту, стає “Авраамов[им] насіння[м] й за обітницею спадкоємц[ем]” (Галатам 3:29).

Коли чоловіка і жінку запечатують одне до одного, їм обіцяно ці благословення так само, як і Аврааму. Серед благословень є те, що вони “встан[уть] в першому воскресінні… успадку[ють] престоли, царства, панування і влади, владарювання… і вони пройдуть повз ангелів… до свого піднесення і слави в усьому… слави, яка буде повнотою і продовженням сімені на віки вічні” (Учення і Завіти 132:19; див. також вірш 20). Під час запечатування жінка укладає завіт зі своїм чоловіком, а чоловік укладає завіт зі своєю дружиною. Завдання смертного життя стають спільними. Чоловік і дружина вступають у чин священства, в який жоден з них не може увійти самостійно, і є необхідним, щоб увійти у вищий ступінь целестіального царства (див. Учення і Завіти 131:1–4). Вони служать одне одному та своїм дітям й у такий спосіб служать Богу. Коли чоловік і жінка запечатуються, вони укладають завіт з Богом, що будуть виконувати всі заповіді, пов’язані зі шлюбом, у цьому новому і вічному завіті.

Складові ендаументу і запечатування узгоджуються з усіма трьома аспектами завіту хрищення і підсилюють його. Кожен аспект завіту хрищення та завітів ендаументу і запечатування накладаються один на одного і взаємно підсилюють один одного.

Нас не примушують і жодним чином не силують залишатися у завітних стосунках з Богом навіть після того, як ми прийняли рішення укласти ці завіти. Коли ми встановлюємо завітні зв’язки з Богом, то перебуваємо в завіті разом з Ним. Ми разом отримуємо досвід і беремо участь у завіті. Це також стосується жінки і чоловіка, коли вони запечатуються; вони укладають завіт одне з одним. Я вважаю це хибною думкою, що одна людина прив’язана до іншої на вічність; вони не є рабами, їх не утримують примусово, не тримають в кайданах і їм не треба залишатися під тиском. Натомість вони разом укладають завіт і перебувають в ньому. Свобода волі продовжує залишатися невід’ємною складовою вічного шлюбу. Старійшина Даллін Х. Оукс, перший радник у Першому Президентстві сказав: “Ми також знаємо, що [Бог] нікого не примушуватиме до стосунків, повʼязаних із запечатуванням, проти його чи її волі. Благословення запечатаних стосунків гарантовано всім тим, хто дотримується своїх завітів, але запечатані стосунки ніколи не нав’язуються іншій людині, яка негідна або не бажає їх”. Нікого не будуть примушувати жити у шлюбі, який вони не бажають або не приймають, навіть після храмового запечатування.

Кілька завітів наближають нас до Христа і ще міцніше поєднують нас із Ним. Мета цього зв’язку — допомогти нам стати більш наверненими, вірними та відданими учнями Ісуса Христа. Мій особистий досвід показує, що з часом дорослі, які охристилися, отримали ендаумент і запечаталися до свого подружжя, найвірогідніше збережуть і поглиблять своє учнівство на шляху завітів. Рідше це роблять дорослі, які були охрищені й отримали ендаумент, але не були запечатані до свого подружжя. Найменше шансів зберегти і поглибити своє учнівство з часом мають дорослі, які були охрищені, але не отримали ендаумент. У міру нашого зростання на шляху учнівства, ми додаємо завіти ендаументу до свого завіту хрищення. Це міцніше пов’язує нас з Богом. Потім, якщо приходить благословення запечатування до подружжя, узи завітів можуть стати ще міцнішими.

Однак пам’ятайте, що ці фактори не є визначальними. Ми з вами знаємо людей, які не отримали ендаумент, але є надзвичайно відданими учнями Христа, і ми знаємо тих, хто був запечатаний до свого подружжя, але не є відданими Христу. Вірність — це особистий вибір того, як нам жити за укладеними нами завітами. Те, що ви не запечатані до подружжя, не зупиняє ваш розвиток як учня Спасителя. Якщо ви продовжуєте бути доблесними у своєму свідченні про Ісуса Христа, ваш розвиток триває.

А втім, як апостол Господа Ісуса Христа, я маю запрошення для кожного з вас. Я запрошую тих, хто охристився, але ще не отримав ендаумент: готуйтеся до отримання ендаументу та отримайте його. Рішення отримати ендаумент є особистим і повинно прийматися з молитвою. Воно залежить лише від вашої свободи волі, а не від волі когось іншого. Крім того, це не чиясь роль — лідерів, друзів, груп однолітків, сім’ї чи моя — вирішувати це за вас або неналежним чином спонукати вас до цього. Багато хто з вас уже відповідає всім критеріям, щоб отримати ендаумент, якщо ви відчуваєте бажання укласти священні храмові завіти і шанувати їх протягом свого життя. У Загальному довіднику ми читаємо:

“Члени Церкви можуть прийняти рішення отримати свій власний ендаумент, якщо відповідають усім вказаним далі вимогам:

• Їм повинно бути щонайменше 18 років.

• Вони вже закінчили навчання або вже не навчаються у старших класах школи, середній школі або аналогічних навчальних закладах.

• З дати їхньої конфірмації пройшов один повний рік.

• Вони відчувають бажання укласти священні храмові завіти і шанувати їх впродовж усього свого життя”.

Поки ви не будете готові, продовжуйте готуватися, зокрема, це виконувати сімейно-історичну роботу, отримати храмову рекомендацію для хрищень і конфірмацій за померлих і використовувати її. Також уважно зосередьтеся на завіті, який ви вже уклали. Свідомо причащайтеся кожного тижня. Якщо ви вирішите пропустити причасні збори, коли могли б їх відвідати, ви наражаєте себе на духовну небезпеку. Продовжуйте вірно жити за євангелією Ісуса Христа. Якщо ви приймете це запрошення, воно наблизить вас до Бога.

Давайте звернемося до тих, хто був охрищений і отримав ендаумент, але не запечатаний до свого подружжя. Усі ми знаємо, що запечатування до свого подружжя передбачає чиюсь свободу волі. Ви не визначаєте цей крок виключно за власним бажанням. Моє запрошення стосується того, що ви можете зробити.

Якщо запечатування до подружжя не є вашим благословенням через ваш власний вибір, то не зволікайте скористатися цією нагодою. Не відкидайте таку можливість для себе. У травні 2023 року президент Даллін Х. Оукс навчав:

“Просто пам’ятайте, що у люблячого Небесного Батька є план для Своєї дорослої молоді, і частиною цього плану є шлюб і діти…

Ми радимо вам змінити характер вашого товаришування з протилежною статтю, щоб воно вело до побачень, які мають потенціал увінчатися шлюбом”.

Пам’ятайте, що вічне життя не залежить від теперішнього сімейного стану, але є питанням учнівства: тобто бути “доблесними у свідченні про Ісуса” (Учення і Завіти 76:79; див. також 121:29). Ви отримуєте доступ до благодаті Христа через послушність законам і обрядам євангелії. Я також запрошую вас зосередитися на завітах, які ви уклали. Часто ходіть до храму і беріть участь у сімейно-історичній роботі. Свідомо причащайтеся кожного тижня. Роблячи це, ви зміцните свій зв’язок з Ісусом Христом (див. 3 Нефій 18:12–13).

Ті, хто ніколи не був запечатаний до подружжя у цьому житті, або ті, чиє запечатування закінчилося не так, як ви на те сподівалися, подумайте про втішне обіцяння, дане Президентом Лоренцо Сноу у 1899 році. Говорячи про незаміжніх жінок, він сказав: “Здається, існує багато нарікань з приводу цього стану. Особливої потреби в цьому немає…[Але] деяким сестрам було представлено якесь дуже нерозумне вчення стосовно цього та інших речей, що мають споріднений характер… Жодний зі святих останніх днів, хто помирає, проживши життя праведно, не втратить нічого тільки тому, що йому не вдалося зробити щось, оскільки у нього чи у неї не було для цього можливостей… Вони матимуть всі благословення, піднесення і славу, які матиме будь-який чоловік або будь-яка жінка, у яких була така можливість… [Вони] матимуть засоби, якими вони зможуть забезпечити собі всі благословення, необхідні для осіб, які перебувають у шлюбі”.

Я відчуваю спонукання додати, що вам не слід зациклюватися на тому, чи була у вас можливість запечататися з подружжям, і ви її пропустили, або на тому, що ваше запечатування в домі Господа не привело до того результату, на який ви сподівалися. Не ставте під сумнів свої рішення. Його благодаті достатньо для всіх. “Завдяки Спокуті Ісуса Христа все несправедливе в житті може бути виправлено”. Якщо ви приймете це запрошення, це також наблизить вас до Бога.

Для тих, хто був запечатаний до свого подружжя, це запечатування є важливою віхою у вашому житті, а не завершенням книги. Вам потрібно просуватися вперед і зосереджуватися на завітах, які ви уклали, так само, як я заохочував робити інших: свідомо приймати причастя, поклонятися в храмі і виконувати сімейно-історичну роботу. Крім цього, прагніть стати кращим подружжям, розвиваючи риси, подібні до Христових. Станьте таким подружжям, на яке заслуговує ваше друга половина. Якщо ви маєте благословення бути батьками, станьте такими батьками, на яких заслуговують ваші діти. Якщо ви приймете це запрошення, це також наблизить вас до Небесного Батька та Ісуса Христа і зміцнить ваші завітні узи з Ними.

Незалежно від того, уклали ви один чи кілька завітів, прислухайтеся до застереження Спасителя:

“Але є можливість, що людина може відпасти від благодаті і відійти від живого Бога;

Отже, нехай Церква звертає увагу і молиться завжди, щоб не впасти у спокусу;

Так, і нехай навіть ті, кого освячено, також звертають увагу” (Учення і Завіти 20:32–34).

Бог встановив кілька завітів, щоб благословити, а не засудити нас. Зосередження уваги на завітах, які ми уклали, і підготовка до наступних завітів — це найкращий спосіб підготуватися до отримання всього, що має Небесний Батько. Саме так ми “мисл[имо] целестіально”. Я свідчу, що Ісус Христос має силу спасати. Він бажає мати з вами близькі стосунки, саме завітні стосунки. Я молюся, щоб ви могли укладати завіти зі справжнім наміром в серці і дозволили цим завітам благословляти вас зараз й у вічностях.