Життя важке, але ми можемо робити те, що важко

Іріні Стілло

Я міркувала, як маю долати труднощі у такий спосіб, якого очікує від мене Небесний Батько.

Немає людини, у якої життя було б легким.

І я це знаю! Нам призначено боротися з труднощами, аби ми стали більш подібними до Христа і могли повернутися до Небесного Батька. Усе це є складовою Його плану (див. 1 Петра 4:12–13).

Але іноді я все-таки не розумію, чому мені так важко, чому у світі так багато болю і чому час від часу я почуваюся такою розгубленою і самотньою. Я борюся з депресією, і мені здається, ніби якась тінь лягає на все, що я роблю і переживаю.

Кілька років тому мені було важко відчувати Духа у своєму житті. Я не розуміла, як Небесний Батько сподівається, що я подолаю труднощі, якщо почуваюся слабкою і невпевненою. У мене було так багато сумнівів щодо своєї здатності справлятися з життям.

Я думала, що, можливо, просто нездатна робити щось важке.

У пошуках заспокоєння

Одного дня, відчуваючи розгубленість, я йшла, поки не знайшла тихе місце, де було видно океан і чутно спів пташок. То було місце розради — ідеальне місце, щоб поговорити з Небесним Батьком.

Я виливала своє серце в молитві, запитуючи, чому мені довелося пройти через стільки труднощів. Я сказала Йому, що вважаю життя надто важким і що я не можу справлятися самотужки. Я сказала Йому, що не знаю, як впоратися з труднощами життя.

Раптом у ту мить відкритості й відчаю, я відчула тепло Духа, який огорнув мене. Це було лагідним запевненням, що я не самотня, що я ніколи не самотня. І слова любові та втішення увійшли в мій розум, нагадуючи про мою божественну сутність, мій потенціал і мою здатність робити щось складне разом з Ісусом Христом.

Після кількох місяців самотності й невизначеності я відчула небесне запевнення, що я здібна —що я улюблена дочка Небесного Батька, яка має мету. Мене обдаровано духовними дарами, і завдяки своїм завітам я зв’язана з Ним, найбільш люблячою і наймогутнішою істотою у Всесвіті. Він запевнив мене, що я можу і здатна протистояти всьому в житті, коли Спаситель поруч зі мною.

Президент Рассел М. Нельсон свідчив про це такими словами: “Наскільки збільшується ваша впевненість від знання, що вам, як жінці або чоловіку, які мають ендаумент і є озброєними силою Бога, не доведеться долати життєвий шлях наодинці?”

Позбутися страху

Це було нелегко, але я застосувала всю свою віру і вирішила в усіх життєвих подіях довірятися Ісусу Христу. Я змогла скористатися стількома можливостями і досягти набагато більшого, ніж будь-коли думала.

Я продовжую стикатися з перешкодами та випробуваннями, і іноді я відчуваю, як цей страх закрадається знову, але коли я покладаюся на свою віру в Спасителя, я знаю, що “досконала любов проганяє страх геть” (1 Івана 4:18).

Чим більший мій досвід, тим краще я розумію, що мої випробування є можливостями для зростання і навчання. Як навчав старійшина Герріт У. Гонг, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Сум… завдяки відновлюючій Спокуті Ісуса Христа [перетвориться на] вічн[у] радість”.

Коли я думаю про свій шлях, то розумію, що це не просто історія боротьби. І я дізнаюся, що віра — це не лише вірування; вірити — це довіряти, що Небесний Батько та Ісус Христос цілковито люблять мене. Завдяки нашим завітним стосункам Вони зі мною кожного дня.

Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, пообіцяв, що “коли ми будуємо фундамент нашого життя на “камені” Ісуса Христа… то можемо бути благословенні здатністю здійснити і подолати важкі речі”.

Завдяки Йому і завдяки нашим завітам ми дійсно можемо подолати все, що стоїть на нашому шляху.

Авторка живе у Салоніках, Греція.