Сховані скарби

Якби Церква була механізмом, це був би величезний механізм з багатьма деталями. Деякі частини можуть бути більш помітними і здаватися “важливішими”, ніж інші, але навіть маленькі непомітні гвинти та болти відіграють важливу роль.

Господь сказав: “Отже, нехай кожний чоловік діє у своєму власному чині і трудиться у своєму власному покликанні; і нехай голова не каже ногам, що вона не має потреби в ногах; бо без ніг як зможе тіло стояти? Тіло також має потребу в кожному членові, щоб усі могли наставлятися разом, щоб можна було підтримувати досконалість організму” (Учення і Завіти 84:109–110).

Нашим приходам і філіям потрібні хороші промовці і ті, хто вміє добре слухати. Нам потрібні єпископи і президентки у Товаристві допомоги, а також секретарі Недільної школи і провідниці ясельної групи. Нам потрібні і тихі, і сміливі, і веселі, і похмурі люди; інтроверти, екстраверти, інженери і художники. Церкві потрібні різні таланти і сильні сторони кожного.

Неважливо, наскільки “престижною” є чиясь діяльність. Кожне завдання в Церкві важливе для Господа.

Коли Господь відкрив, що “війну буде пролито на всі народи” (Учення і Завіти 87:3), Він також сказав святим, що їм слід робити в тих умовах:

“Стійте на святих місцях і не сходьте” (Учення і Завіти 87:8).

Що це за “свят[і] місця”? Звичайно ж, храми (якщо ми гідно туди входимо). Те саме стосується і наших каплиць. Провідники також сказали нам зробити святими місцями наші домівки. Ми робимо це, виявляючи любов і створюючи гармонію вдома, вивчаючи євангелію і запрошуючи Духа.

Але Господь не хоче, щоб ми весь час ховалися в наших домівках, каплицях і храмах. Він хоче, щоб ми жили у світі, поширюючи радість і служачи іншим.

Ось чому у нас є Святий Дух: майже будь-яке місце може бути “святим місцем”, якщо в ньому перебуватиме Дух.

Це стосується наших класних кімнат, ігрових майданчиків, офісів, машин, кімнат очікування, спортзалів: куди б ви не пішли, це може бути місцем натхнення, якщо ви смиренні, вірні та щирі.

Звичайно, нам потрібно бути мудрими і не прагнути перебувати в негативному чи небезпечному оточенні. Але Господь хотів сказати, що нам не слід надто перейматися через лиха, які стануться в останні дні. Ми можемо займатися своїми справами: навчанням, роботою, відпочинком, щоденним життям, і в цей час бути захищеними, якщо прислухатимемося до скерування Духа.

Чи доводилося вам коли-небудь докоряти тому, кого ви любили? Це складно! Як і в більшості випадків, ми можемо взяти за приклад Спасителя. В Ученні і Завітах Господь досить часто докоряє, але завжди робить це з любов’ю.

Наприклад, ми можемо побачите це в розділі 93. Джозефу Сміту, Фредеріку Ґ. Уільямсу та Сідні Рігдону потрібно було виправитися в певних питаннях. Господь звертається до них, як до “слуг” (вірші 41, 44, 45), але потім уточнює: “Або іншими словами, Я називатиму вас друзями, бо ви Мої друзі, і ви матимете успадкування зі Мною” (вірш 45). Пізніше Спаситель називає всіх цих людей “друзі” (у вірші 51).

Чому це важливо? Ну, це не завжди приємно, коли тобі докоряють, чи не так? Господь виявляє більше любові, нагадуючи Джозефу та іншим, що, попри їхні помилки і слабкості, вони все ще Його друзі.

Його друзі! Люди, які Йому подобаються і з якими Він хоче бути поряд! Він має такі самі почуття і до вас. Ми всі Його друзі.