Спів відганяє тіні

— Час лягати спати, — лагідно сказала мама.

Логан зайшов до своєї кімнати. Він помолився і заліз у ліжко. Потім мама прочитала йому казку. Він повільно заплющив очі. І невдовзі вже спав.

Але Логану наснився страшний сон. Він був один у темному місці. Він побачив великого монстра з шипами і величезними зубами. Той монстр гарчав на нього. Потім побіг до нього!

Логан спробував утекти. Але він послизнувся і впав! Монстр підходив усе ближче і ставав усе більшим, поки…

Логан прокинувся і сів у ліжку. Він витер сльози з очей і побачив, що надворі все ще темно.

Він хотів розповісти про цей сон своїм батькам. Але йому не хотілося вилазити з ліжка. У темряві йому здавалося, ніби той монстр десь ховається. Кожна тінь виглядала страшною. Гавкіт собаки надворі був схожий на гарчання монстра.

Логан підтягнув ковдру до носа. Йому було дуже страшно поворухнутися.

Йому хотілося знову заснути. Але щоразу, заплющуючи очі, він бачив розлючений образ монстра та його гострі зуби. Він не міг перестати дивитися на страшні тіні.

Потім він побачив фотографію на столі біля свого ліжка. На тому фото був він, двоє його братів, тато і мама біля храму в Монтерреї, Мексика. Вони були такі радісні.

Раптом йому на думку спали слова улюбленої пісні Початкового товариства. “Люблю на храм дивитись, — почав тихенько співати Логан. — Колись туди піду. Я буду там молитись і відповідь знайду”*.

Під час співу Логан пригадав той день у храмі зі своєю сім’єю. Він відчував такий спокій. Завдяки храму ми можемо бути з нашою сім’єю вічно.

Логан співав і вже не чув гавкання собаки. Він заплющив очі й продовжив співати: “Знаю я, що разом як сім’я ми вічно будем жити”. Він відчув спокій у своєму серці і навіть усміхнувся. Він знав, що ніякого монстра не існує.

Кімната, в якій було темно і страшно, тепер була спокійним, безпечним місцем. Логан відкинувся на подушку і мирно заснув.

Коли він прокинувся, за вікном світило сонце. Він встав і подивився на сонячне світло, яке відбивалося від фотографії храму. Збираючись до церкви, він наспівував улюблену пісню.

Дорогою до церкви він розповів сім’ї про свій нічний кошмар і про пісню, яку співав. Сидячі у каплиці, він слухав виступи і співав гімни. Потім настав час іти до Початкового товариства.

Логан любив слухати, як звучить піаніно. І тепер він знав, що деякі пісні мають таку силу, що можуть змусити зникнути навіть страшних монстрів.

— Вітаю вас на часі для співу! — сказала провідниця Початкового товариства. — Яку пісню заспіваємо першою?

— Я знаю! — сказав Логан, високо піднявши руку в повітря. — Заспіваймо пісню “Люблю на храм дивитись”!

Ілюстрації Кароліни Фаріас