Матерям маленьких дітей
Як операція на вусі мого сина допомогла мені зміцнити його зв’язок з Богом
Я відчувала, як Спаситель навчає мене й дає зрозуміти, що все в Його руках і мій син під Його опікою.
Коли Ісус Христос відвідав нефійців після Свого Воскресіння, “Він наказав, щоб було приведено їхніх малих дітей
… І натовп розступився, доки всіх їх не було приведено до Нього” (3 Нефій 17:11–12; курсив додано).
Яким чином у сучасному світі ми можемо “розступитися” і привести до Нього навіть наших найменших малюків? Дозвольте мені поділитися історією, яка допомогла мені зрозуміти, як я можу це робити в наш час.
Ще зовсім маленьким — від народження й до трьох років — мій молодший син переніс багато операцій під час яких йому у вуха ставили трубочки, щоб вивести рідину. Коли йому виповнилося чотири роки, одне вухо погано реагувало, і рідина затверділа. Остання операція на вусі мала визначити, чи втратить він остаточно слух у ньому.
Розуміючи, що нам потрібна божественна допомога, ми з чоловіком почали більш свідомо навчати нашого сина про силу Бога, яка надається через благословення священства, молитву та віру. Водночас ми невтомно просили про цю силу для нього. Під час тієї операції втручання було глибшим, ніж в інших операціях. Прокинувшись з плачем й здригаючись від болю, він не дозволяв мені його обійняти чи навіть торкнутися. Я була в повному розпачі! Але невдовзі він одужав, і ми повернулися додому в очікуванні, щоб побачити, чи заживе його вухо належним чином.
Тижнями, в кожній молитві, наш син просив, щоб його вухо зцілилося. Наша сім’я молилася і молилася, але кожного разу, коли він молився за себе, я якимось чином відчувала більше спокою. Він сповнився справжнім прагненням отримати благословення від свого Небесного Батька.
Я відчувала, як Спаситель навчає мене й дає зрозуміти, що все в Його руках і мій син під Його опікою. Ще важливіше було бачити, що мій син теж почав це розуміти. Навіть у такому малому віці він, здавалося, розумів, що Бог поруч із ним. Було видно, що він відчуває особистий зв’язок. Я відчула спокій. Яким би не був результат, Небесний Батько та Ісус Христос будуть з ним і зміцнюватимуть його — і нашу сім’ю — аби впоратися з усім, що від нього вимагалося.
Спрямовувати їх до Небесного Батька та Ісуса Христа
Цей досвід відкрив переді мною дві важливі істини.
По-перше, мені потрібно було довіряти Небесному Батькові, Ісусу Христу та Їхній мудрості й любові до мого сина.
Це суперечило кожній фібрі мого материнського серця — стримати бажання захистити, вилікувати й врятувати моїх дітей від усіх труднощів. Проте іноді найбільшим благословенням для дітей може стати наша здатність любити їх та вести до Небесного Батька й Спасителя під час їхньої боротьби.
У них є люблячий Небесний Батько, Який має досконалий план. А іноді, у Своїй мудрості та любові, Він дозволяє нашим дітям відчувати біль, страждання та самотність, коли вони йдуть стежиною земного життя, уподібнюючись до Нього. Я зрозуміла, що, позбавивши їх труднощів, можу відібрати деякі можливості для зростання у славетній роботі Небесного Батька.
По-друге, я усвідомила, що допомагати дітям розвивати тісний зв’язок із Ісусом Христом та Небесним Батьком ще до того, як вони стануть достатньо дорослими для укладення завітів з Ними, — це радісне благословення.
Роздмухувати полум’я
Старійшина Ніл Л. Андерсен, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав: “Нам, батькам і вчителям, потрібно не запалювати духовний вогонь в їхніх душах, а швидше треба роздмухувати полум’я того духовного вогню, яке вже запалене від вогню їхньої передземної віри”.
Ми можемо роздмухувати полум’я віри багатьма малими і простими способами, зокрема навчаючи наших дітей трьох важливих принципів:
Молитися, щоб знати, що Бог є
Навчаючи наших дітей дякувати і просити про благословення, ми можемо взяти до уваги просту пораду президентки Сюзен Х. Портер, генеральної президентки Початкового товариства, яку вона дала дітям: “Моліться, щоб знати… “Батьку, чи справді Ти в височині?”
Коли ми допомагаємо дітям виливати своє серце і прислухатися до почуттів і думок, які охоплюють їхній розум, вони зможуть “особисто дізнатися, що Він є і що Він любить [їх]”.
Далі ми можемо допомагати дітям звертатися до Нього, коли їм потрібна допомога у вивченні чогось нового. Спрямування їхніх юних сердець до Нього може стати природною моделлю духовного зростання.
Розпізнавати Святого Духа
Коли ми бачимо, що дитина відчуває вплив Святого Духа, ми можемо запитати: “Що ти відчуваєш? Як ти думаєш, звідки приходять ці почуття? Що, на твою думку, Небесний Батько хоче, аби ти знав чи знала?” І раптом ваша дитина навчає вас про Святого Духа.
Розуміти святість слова Бога
Навіть якщо діти ще занадто малі, щоб читати, вони можуть засвоїти завдяки вашому прикладу, що слово Бога священне і що ми отримуємо благословення, коли виконуємо Його слова.
Я бачила трирічних дітей, які обіймали Писання, радісно позначали вірші й “читали” власні примірники. Навіть якщо слова були перевернутими догори дриґом, вони навчалися, як важливо втішатися словом Бога!
Скеровуйте їх, щоб вони відчували Його присутність
Ви можете поставити своїм дітям запитання, яке я люблю ставити дітям у Початковому товаристві: “Які благословення ви отримали завдяки Ісусу Христу?” Їхні відповіді можуть вас здивувати.
Діти можуть навчитися покладатися на Нього, щоб отримати втіху, силу і знання. Ми можемо “розступитися”, щоб вони могли бачити, відчувати і знати Його силу та Його присутність у своєму малому віці.
Наш син був благословенний повним зціленням і відновленням слуху, але навіть якби цього не сталося, я все одно здобула безцінний досвід — як допомагати дитині знаходити зв’язок із Ісусом Христом та Небесним Батьком.
Крок за кроком, завдяки малому і простому, його душа почала випромінювати яскраве внутрішнє світло.