З рубрики Щотижневі послання для дорослої молоді
Отже, ви щойно повернулися додому зі своєї місії. Що далі?
Лист приголомшеним місіонерам, які недавно повернулися з місії.
Дорогі друзі!
Вітаємо із закінченням місії! Я так пишаюся вами і вашим служінням Господу.
Тепер, коли ви вдома, ви можете запитати: “Що далі?” Все змінилося — члени вашої сім’ї стали старшими, поп-культура вже інша, а найголовніше — ви самі стали новою людиною завдяки місії.
Після повернення з місії я відчував розгубленість і тиск — треба було зрозуміти, що далі. Але, пробувши вдома майже п’ять років, я зрозумів дещо про те, як звикати до життя після місії, і я сподіваюся, це допоможе і вам.
Уникайте повернення до старих звичок
Багато до чого доведеться пристосуватися, але я б порадив вам не повертатися до старих мирських звичок, таких як надмірне використання медіа. Після посту, під час якого я утримуюсь від соціальних медіа, я іноді винагороджую себе надмірним споживанням.
У вас може виникнути спокуса зробити те саме з іншими медіа після повернення додому. Це зрозуміло, але ваша місія навчила вас, як важливо сумлінно ставитися до свого часу і робити те, що допомагає залишатися ближче до Бога. Не дозволяйте, щоб усе це зникло лише тому, що ви знову отримали доступ до свого телефону.
Дотримуйтеся вже набутих вами духовно зміцнюючих звичок, як-от вивчення Писань і частих молитов. Час вашого навчання може виглядати не так, як на місії, але навчання все одно може бути глибоким і змістовним. Президент Стівен Дж. Ланд, генеральний президент Товариства молодих чоловіків, сказав: “Ми можемо знайти духовну впевненість і мир, розвиваючи святі навички та праведні звички, які можуть підтримувати і підживлювати вогонь нашої віри”.
Продовжуйте служити
Ви щойно закінчили посвячений період служіння, і після повернення додому може бути важко знову віднайти почуття мети. Президент М. Рассел Баллард (1928–2023) нагадав нам: “Коли вас буде звільнено з місії, пам’ятайте, що вас не звільнено від активності в Церкві. Будуйте на корисних звичках, які ви розвинули на місії, продовжуйте зміцнювати ваше свідчення, старанно працювати, молитися і бути слухняними Господу. Шануйте укладені вами завіти. Продовжуйте благословляти інших і служити їм”.
Тож не втрачайте набраного темпу! Продовжуйте служити — попросіть свого єпископа дати вам покликання, подумайте про те, щоб служити храмовим працівником, або знайдіть способи служити вдома, у приході чи громаді. Ваша місія допомогла вам підготуватися до служіння Господу протягом усього життя.
Шукайте хороших друзів і наставників
Наступний крок — шукайте хороших друзів, які допоможуть вам пристосуватися до життя після місії, зберігаючи при цьому вірність євангелії. Ваші старі друзі можуть бути на інших етапах життя, тому вам, можливо, доведеться заново заводити друзів. Але це може бути хорошою нагодою — ваш вибір друзів впливає на ваше життя більше, ніж ви усвідомлюєте. Знайдіть тих, хто допоможе вам продовжувати жити за євангелією.
Наставник — єпископ, учитель або хтось з батьків — також може допомогти скеровувати вас. Знайдіть когось, хто знає більше за вас, і вчіться у цієї людини — чи то в євангелії, чи в професії, яка вас цікавить, чи в хобі, яке вам подобається. Більшість людей із радістю поділяться з вами своїми знаннями, а отримані від них уроки можуть стати одними з найцінніших інструментів у житті. Ви будете благословенні їхнім наставництвом, а вони будуть благословенні за те, що діляться своїми знаннями.
Виявляйте віру і будьте цілеспрямованими
І останнє, свідомо обирайте, куди ви спрямовуєте свою віру. Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Усе хороше в житті — усі можливі благословення вічного значення — починається з віри”.
Я вирішив довіритися Богові, Який пропонує мені вічну радість. Коли я свідомо приймав рішення наближатися до Бога, я відчував Його силу навіть більше, ніж на місії.
Пам’ятайте, вас люблять і ви впораєтеся! Якщо ви виявлятимете віру в Небесного Батька, Він покаже вам радість, яку ви навіть не можете собі уявити. Вам може здаватися, що ви бачили все, що Бог може зробити для вас, але я обіцяю вам: ви ще нічого насправді не бачили.
З любов’ю,
Генрі