“Моє патріарше благословення: Божий путівник для розбудови життя, на яке я сподівався”, Ліягона, серп. 2025.
З рубрики “Щотижневі послання для дорослої молоді”
Моє патріарше благословення: Божий путівник з розбудови життя, на яке я сподівався
Кожен мій крок скеровується вірою в обіцяння, які я отримав.
Оскільки я зростав у Гані, моє навчання в старших класах середньої школи супроводжувалося постійними труднощами.
На той час у більшості середніх шкіл необхідно було платити за навчання, а моя сім’я переживала фінансові труднощі. Мій дядько люб’язно запропонував підтримку в навчанні, дозволивши мені переїхати до нього й продовжити навчання. Однак фінансові труднощі були звичним явищем, і мій дядько не завжди міг за мене платити. Через несплату мене відправляли додому, що, на жаль, повторювалося багато разів, і це було не єдиним покаранням.
У розпал своїх труднощів я часто відчував смуток, коли бачив, що інші діти мають кращі можливості. Однак на тлі цих випробувань відбувалися інші події, які повністю змінили моє життя.
Коли я жив з дядьком та його сім’єю, вони познайомили мене з Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Кожного тижня вони присвячували час домашньому вечору, вивченню Писань і щоденній молитві. Упродовж року я відвідував з ними церкву та семінарію і у 17 років прийняв священне рішення охриститися.
Скерований моїм патріаршим благословенням
Минули роки, і якось під час уроку Недільної школи я дізнався про патріарше благословення та відчув нагальну потребу його отримати. Патріарх, Джозеф Вільям “Біллі” Джонсон, був шанованим послідовником Христа у церковній громаді та одним з перших навернених у Гані. Я їхав дві години, щоб залишити запит на отримання благословення, і повернувся через місяць з відкритим серцем, щоб отримати його.
Під час благословення мене приголомшило те, що патріарх промовляв думки, які глибоко відлунювали в моїй душі, оскільки вони були пов’язані з подіями мого життя, про який міг знати лише Бог. Я відчув Його любов і запевнення, що в мене є мета. Кожного разу, коли я перечитував своє благословення, я ще сильніше пересвідчувався, що Бог знає всі подробиці мого життя і божественну роботу, яку я мав виконати.
Я зрозумів, що Бог глибоко переймається нашим життям, що ми — Його діти (див. Римлянам 8:16) і маємо божественну мету. Усвідомлення цього надихнуло мене завжди пам’ятати своє патріарше благословення, яке нагадувало мені про заповіді й обіцяння, пов’язані з ним. Моє патріарше благословення спонукало мене прийняти рішення служити на місії. Цей досвід глибоко змінив моє життя, і я був свідком того, як благословення, проголошені патріархом, виконувалися упродовж мого служіння.
Не здавайтеся
Повернувшись з місії, я був рішуче налаштований іти шляхом, вказаним у патріаршому благословенні. Кожен мій крок скеровувався вірою в отримані обіцяння і бажанням побачити їхнє здійснення. Я знав: якщо буду слухатися Бога і намагатимуся жити так, як Він хоче, Він мене скерує. Попри труднощі в коледжі я відчував, як Небесний Батько зміцнює мене і веде вперед.
Я співчуваю тим, у кого є проблеми або труднощі з освітою (особливо в Африці). Я пройшов цим шляхом. Я розумію тягар непевності, але благаю вас: не здавайтеся. Господь завжди поруч, готовий допомагати вам, незважаючи на випробування, які можуть перед вами поставати. Спаситель сказав: “Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, — і Я вас заспокою!” (Матвій 11:28).
Допомога може надходити з несподіваних джерел — від сім’ї, друзів або провідників Церкви, — і я свідчу, що Господь надихає інших людей підтримувати Своїх дітей. Дуже важливо зберігати віру в себе і той потенціал, який ви маєте. Старанно працюючи і виявляючи рішучість, ви зможете подолати свої обставини.
Патріарше благословення — особиста Ліягона для мого життя — постійно нагадувало мені про те, що слід сподіватися кращих днів. В Алма 37 Ліягона описана таким чудовим чином: “Вона діяла для [сім’ї Легія] відповідно до їхньої віри в Бога” (вірш 40). Це показує, як наші патріарші благословення можуть скеровувати нас, якщо ми зберігаємо віру в Господні обіцяння.
Хоча не всі благословення можуть здійснитися в цьому житті, ми можемо мати надію, що деякі з них здійсняться, і наше сумлінне прагнення мати праведні бажання спрямує нас до радості та задоволення.
Свідчення про віру і витривалість
Упродовж свого шляху я зрозумів, що хоча життя не завжди може бути простим, однак якщо ми довіряємо плану Небесного Батька, то побачимо чудеса в особистому житті. Коли я стикався з перешкодами, я покладався на цю істину і зміцнювався вірою. Коли ми діємо з вірою і робимо мудрий вибір, Господь готує для нас шлях. Кожного разу у хвилини приголомшеності або невпевненості я згадував про це обіцяння і отримував нагадування, що віра — це ключ до успіху (див. Матвій 17:20).
У моменти сумнівів я часто розмірковую над словами підбадьорення, що містяться в моєму патріаршому благословенні. Це надихає мене йти вперед, знаючи, що кожне зусилля, скероване вірою, не залишиться без Господньої уваги.
Якщо ми відкриваємо серце для натхнення, то побачимо, що Бог постійно надає можливості для зростання. Ми не самотні, виконуючи Його роботу й розбудовуючи Його царство.
Продовжуючи жити за настановами з мого патріаршого благословення, я непохитно дотримуюся зобов’язання йти за Спасителем. Ми разом рухаємося вперед, і я закликаю вас міцно триматися за свої благословення і надію, яку вони несуть. Наші патріарші благословення служать божественним нагадуванням про те, якими цінними в очах Бога ми є і який потенціал маємо.