Голоси Відновлення

Фібі Вудрафф жила біля Наву, коли Джозеф Сміт почав навчати про можливість бути хрищеними за тих, хто жив раніше. Вона написала про це своєму чоловікові, Уілфорду, який служив на місії в Англії:

“Брат Джозеф… дізнався через одкровення, що люди в цій Церкві можуть охриститися за будь-яких своїх родичів, які померли і не мали привілею почути про цю євангелію, навіть за своїх дітей, батьків, братів, сестер, дідусів, бабусь, дядьків і тіток… Щойно вони христяться за своїх друзів, як ті виходять з в’язниці і вони можуть зустрітися з ними під час воскресіння і привести їх в целестіальне царство. Це вчення добре прийнято в церкві, і люди у великій кількості приходять і дехто збирається христитися аж 16 разів… в один день”.

Уілфорд Вудрафф пізніше так сказав про цей принцип: “У той момент, коли я про це почув, моя душа була надзвичайно щаслива… Я почав діяти й охристився за всіх моїх померлих предків, про яких тільки міг згадати… Мені хотілося сказати: “Алілуя!”, коли з’явилося це одкровення, що відкривало нам хрищення за померлих. Я відчував, що у нас було право радіти благословенням Небес”.

Так само, як і сестра Вудрафф, Вілейт Кімбол почула про хрищення за померлих, коли її чоловік, Гебер, подорожував, проповідуючи євангелію. Вона написала йому:

“Президент Сміт відкрив нове і славетне вчення,… яке сповнило членів Церкви великим ентузіазмом. У ньому йдеться про хрищення за померлих. Павло говорить про це у першому Посланні коринтянам, у 15-му розділі, 29-му вірші. Джозеф отримав більш повне пояснення про це в одкровенні… Привілей цієї церкви — христитися за всіх своїх родичів, які померли до того, як євангелію було відновлено, навіть за їхніх прадідусів і прабабусь… Чинячи так, ми діємо як їхні повірники і надаємо їм привілей піднятися у перше воскресіння. Він каже, що їм будуть проповідувати євангелію,… але духів неможливо христити… З того часу як цей порядок почав проповідуватись тут, води постійно хвилювалися. Під час конференції в річці іноді одночасно було по вісім-десять старійшин, які виконували хрищення… Я хочу охриститися за мою матір. Я розраховувала почекати, доки ти не повернешся додому, але коли Джозеф востаннє говорив на цю тему, він порадив усім вставати і діяти, і звільняти своїх друзів з полону якомога швидше. Тому я гадаю, що цього тижня я почну це робити, оскільки багато сусідів уже йдуть у цьому вперед. Деякі з них вже були охрищені по кілька разів… Отже, як бачиш, у всіх є шанс. Чи ж не славетне це вчення?”

Як тільки було добудовано христильну купіль у храмі в Наву, хрищення за померлих почали виконуватись там, а не в річці. Фібі Чейз, мешканка Наву, написала своїй матері про храм, описуючи христильну купіль як місце, де “ми можемо христитися за наших померлих і стати спасителями на горі Сіон”. Потім, пишучи про купіль, вона пояснила: “[У купелі] я була охрищена за мого дорогого батька і за решту моїх померлих друзів… Тепер я хочу дізнатися імена твоїх батька і матері, щоб я могла звільнити їх, бо я хочу допомогти померлим… Господь промовив знову і відновив давній порядок”.

У листі своїм друзям і сім’ї про хрищення за померлих Саллі Рендалл згадала про смерть її сина, Джорджа:

“Який же то був важкий для мене час. І мені все ще здається, що я ніколи не зможу з цим змиритися, але… його батько охристився за нього, і як же це чудово, що ми віримо й отримуємо повноту євангелії, як її проповідують зараз, і можемо охриститися за всіх наших померлих друзів і врятувати стількох з них, про скількох можемо хоч щось дізнатися.

Я хочу, щоб ви написали мені імена всіх наших рідних, які померли, якомога далі назад у часі, принаймні дідусів і бабусь. Я маю намір робити усе можливе, аби врятувати моїх друзів, і я буду дуже рада, якщо дехто з вас приєднається і допоможе мені, бо це занадто велика робота для однієї людини… Гадаю, що для вас це вчення може здатися дивним, але ви побачите, що воно істинне”.