“По тому пізнають усі, що ви учні Мої”
Наша любов до Бога і Його дітей є могутнім свідченням світові, що це дійсно Спасителева Церква.
Багато років тому ми з сестрою Ухтдорф подорожували південною Німеччиною. Це було якраз перед Великоднем, і ми запросили хорошу подругу, яка не належала до Церкви, піти разом з нами на недільне богослужіння. Ми любили цю дорогу подругу, тож було легко і природно поділитися з нею своїми почуттями про Спасителя і Його Церкву та запросити її прийти і побачити! Вона прийняла запрошення і пішла з нами на збори до сусідньої філії.
Якщо ви коли-небудь вперше приводили друга до церкви, то, ймовірно, можете зрозуміти, що відчував я того недільного ранку. Хотілося, щоб все пройшло ідеально. Наша подруга була високоосвіченою, духовною людиною. Я щиро сподівався, що збори цієї філії справлять на неї гарне враження і добре представлять Церкву.
Збори філії проводилися в орендованих кімнатах на другому поверсі продуктового магазину. Щоб потрапити туди, нам довелося підійматися сходами в задній частині будівлі, вдихаючи на ходу насичені аромати товарів, що зберігалися всередині.
Коли почалися причасні збори, я думав про мою подругу, для якої все це було вперше, і не міг не помітити того, що мене трохи збентежило. Наприклад, спів звучав не зовсім так, як у виконанні Хору скинії. Під час причастя було чути непосидючих, галасливих дітей. Промовці старалися, як могли, але їм бракувало навичок виступати на публіці. Я ніяково відсидів ті збори, сподіваючись, що, можливо, Недільна школа буде кращою.
Це було не так.
Весь ранок я непокоївся про те, що наша подруга може подумати про церкву, до якої ми її привели.
Потім, коли ми їхали додому, я обернувся, щоб поговорити з нашою подругою. Я хотів пояснити, що це лише одна маленька філія, яка насправді не представляє Церкву в цілому. Але перш ніж я встиг вимовити слово, вона заговорила.
“Це було прекрасно!” — сказала вона.
У мене забракло слів.
Вона продовжила: “Я дуже вражена тим, як люди ставляться одне до одного у вашій церкві. Здається, що всі вони мають різний життєвий досвід, але очевидно, що вони щиро люблять одне одного. Я думаю, що саме такою Христос хотів, щоб Його Церква була”.
Тож я швидко покаявся у своєму осудженні. Так, мені хотілося зразково‑показових зборів, щоб справити враження на подругу. Але чого досягли члени тієї філії — так це зразково справжнього духу любові, доброти, терпіння і співчуття.
Щоб віра також могла збільшитися на землі
Мої дорогі брати і сестри, дорогі друзі, я люблю Церкву Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Це істинна і жива Церква Спасителя, і вона навчає про відновлену повноту євангелії Ісуса Христа. В ній перебуває Його сила і повноваження священства. Ісус Христос особисто скеровує Свою Церкву через служителів, яких Він покликав і уповноважив, а також через живого пророка — Президента Рассела М. Нельсона. Спаситель доручив святим останніх днів унікальну місію — збирати Божих дітей і готувати світ до Другого пришестя Спасителя. Я свідчу, що все це є істинним.
Але важливо пам’ятати, що коли більшість людей вперше знайомляться з Церквою Ісуса Христа, вони не думають про владу священства, або обряди, або про збирання Ізраїля. Перш і скоріш за все, вони звернуть увагу на те, що вони відчувають, перебуваючи з нами, і те, як ми ставимося одне до одного.
“Любіть один одного! — сказав Ісус. — По тому пізнають усі, що ви учні Мої”. Дуже часто людина отримує перше свідчення про Ісуса Христа, коли відчуває любов серед учнів Ісуса Христа.
Спаситель проголосив, що Він відновив Свою Церкву, “щоб віра… могла збільшитися на землі”. Тому, коли люди приходять на наші церковні збори, Спаситель хоче, щоб вони йшли з них із сильнішою вірою в Нього! Любов, яку наші друзі відчувають серед нас, наблизить їх до Ісуса Христа! Це наша проста ціль кожного разу, коли ми збираємося.
Будь-хто, хто прагне зміцнити віру в Христа або наблизитися до Небесного Батька, має почуватися в Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів як удома. Запрошувати людей на наші збори може бути так само легко й природно, як і запрошувати їх до себе додому.
Ідеал і реальність
Насправді я розумію, що описую ідеал. І в цьому смертному житті ми рідко стикаємося з ідеалом. І “до дня досконалого” завжди буде прірва між ідеалом і реальністю. Тож, що нам слід робити, коли наші збори не здаються днем досконалим? Коли з якоїсь причини наш приход ще не плекає досконалої віри чи любові? Або коли нам здається, що ми не вписуємося?
Єдине, чого нам не слід робити, — відмовлятися від ідеалу!
На титульній сторінці Книги Мормона є таке важливе застереження: “Якщо й є недоліки, — сказано там, — то це помилки людей; тому, не засуджуйте діяння Бога”.
Чи може книга, або церква, або людина мати “недоліки” та “помилки” і при цьому бути роботою Бога?
Моя відповідь — це упевнене так!
Отже, дотримуючись високих норм Господа, будьмо також терпеливими одне з одним. Кожен із нас ще перебуває на шляху до досконалості, і будь-яким покращенням ми завдячуємо Спасителю. Це стосується кожного з нас окремо, і це вірно для царства Бога на землі.
Господь запрошує нас не лише приєднатися до Його царства, але й завзято долучитися до його розбудови. Бог прагне мати народ, який буде “одного серця і одного розуму”. А щоб бути одного серця, ми повинні прагнути мати чисті серця, і для цього потрібна могутня зміна серця.
Проте це не означає, що мені треба змінити своє серце, щоб воно стало в гармонії з вашим. І це також не означає, що ви маєте змінити своє серце, щоб воно було в гармонії з моїм. Це означає, що ми всі змінюємо свої серця, щоб бути в гармонії зі Спасителем.
Якщо ми ще не досягли цього, пам’ятаймо, що з Господньою допомогою немає нічого неможливого.
Як знайти своє місце і відчути свою приналежність
І якщо вам колись здаватиметься, що ви не зовсім вписуєтеся, будь ласка, знайте, що ви не самотні. Чи не всі ми потрапляли в життєві ситуації, коли відчували себе “не в своїй тарілці”? Я переживав це не раз. Коли мені було 11 років, моя сім’я була змушена залишити нашу домівку й переїхати в незнайоме місце. Все там дуже відрізнялося від того, до чого я звик. А мій акцент чітко давав зрозуміти іншим дітям, що я відрізняюся від того, до чого вони звикли. У період, коли мені відчайдушно хотілося мати друзів і знайти своє місце, я почувався самотнім і покинутим.
Тут, на землі, більшість відмінностей, які ми помічаємо — відмінностей, які дехто з нас використовує для розділення людей за критеріями — стосуються чогось земного: зовнішнього вигляду, національності, мови, одягу, звичаїв тощо. Але “Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце”.
З Його точки зору існує один критерій, який є найголовнішим з усіх: дитина Бога. І ми всі ідеально відповідаємо цьому критерію.
Природно хотіти бути серед людей, які виглядають, розмовляють, діють і думають так само, як і ми. І це можливо.
Але у Спасителевій Церкві ми збираємо всіх Божих дітей, які хочуть бути зібраними і які шукають істину. Нас об’єднує не зовнішність, не політичні погляди, культура чи етнічна приналежність. Нас об’єднує не наше спільне минуле. А нас об’єднує спільна мета, любов до Бога і любов до ближнього, відданість Ісусу Христу і Його відновленій євангелії. Ми “[єдині] у Христі”.
Єдність, якої ми прагнемо, полягає не в тому, щоб усі думали однаково; вона полягає в тому, щоб усі дивилися в одному напрямку — в напрямку Ісуса Христа. Ми єдині не завдяки тому, де ми були, а завдяки тому, куди ми прагнемо прийти, не завдяки тому, ким ми є, а ким ми прагнемо стати.
Саме це і є суттю істинної Церкви Христа.
Одне тіло
Якщо ви любите Бога, якщо ви хочете пізнати Його краще, йдучи за Його Сином, тоді вам тут місце. Якщо ви щиро прагнете дотримуватися заповідей Спасителя, навіть якщо ви ще не досконалі в цьому, тоді ви досконало підходите для Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
А якщо ви відрізняєтеся від оточуючих? Це не робить вас чужими — це робить вас потрібною частиною тіла Христа. Усі потрібні в тілі Христовому. Вуха сприймають те, чого очі ніколи не могли б сприйняти. Ноги роблять те, що нездатні робити руки.
Це не означає, що ваша робота полягає в тому, щоб змінити всіх, щоб вони стали схожими на вас. Це означає те, що у вас є щось важливе, що ви можете привнести — і щось важливе, чого вам треба навчитися!
Один голос
Під час кожної сесії генеральної конференції ми благословенні слухати надихаючу музику у виконанні талановитих хорів. Слухаючи, ви можете помітити, що не всі хористи співають однакові ноти. Іноді мелодію виконує одна група, іноді — інша. Але всі вони додають свій голос до прекрасного звучання, і вони цілковито єдині. У кожного хориста однакова головна мета: прославляти Бога і підносити наші серця до Нього. Розум і серце кожного повинні бути зосереджені на одній божественній меті. І коли це стається, вони дійсно стають одним голосом.
Якщо ви ще не є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, ми запрошуємо вас приєднатися до нас у радісному співі “пісн[і] викупительної любові” Спасителя. Ви потрібні нам. Ми любимо вас. Церква стане кращою завдяки вашим зусиллям служити Господу і Його дітям.
Якщо через хрищення, укладання завітів з Богом ви вже виявили своє бажання “прийти до кошари Бога і називатися Його народом”, дякую вам за участь у цій величній і божественній роботі й за те, що ви допомагаєте зробити Церкву Ісуса Христа такою, якою її хоче бачити Спаситель.
Як я дізнався від своєї подруги з Німеччини, наша любов до Бога і Його дітей є могутнім свідченням для світу, що це дійсно Спасителева Церква.
Нехай Бог благословить нас, щоб ми терпляче, але старанно прагнули жити за ідеалами, які наш Спаситель, Викупитель і Учитель поставив перед нами — щоб усі знали, що ми Його учні. У священне ім’я Ісуса Христа, амінь.