Моя Осанна

В одному з моїх улюблених розділів Нового Завіту розповідається про тріумфальний в’їзд Ісуса Христа в Єрусалим. Народ вигукував: “Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Осанна на висоті!” (Матвій 21:9). Кожного разу, коли я це читаю, то думаю: а що ж таке моя осанна?

Усе своє життя я страждаю від заїкання. Іноді я відчувала розчарування і зневіру, бо не могла висловлюватися так, як хотіла. Мені хотілося або говорити досконало, або ніколи більше не говорити. Коли я виступаю перед іншими або навіть коли молюся вголос, то завжди хвилююся. Я багато разів мовчки благала про терпіння, мир і допомогу. Це одна з моїх особистих осанн — моє волання про визволення.

Так само, як Христос не ігнорував волання людей в Єрусалимі, Він ніколи не ігнорував і моє. Він не усунув моє заїкання, але зміцнив мене так, як я не сподівалася. Він допомагав мені відчути спокій у моменти тривоги й усвідомити, що мій голос, яким би недосконалим він не був, для Нього достатній.

У кожного з нас в житті є щось, що змушує нас ставати навколішки. Іноді нам може здаватися, що наші благання залишаються без відповіді. Але Він чує кожну осанну. І у Свій досконалий спосіб і розклад Він прийде нам на допомогу.

У Гефсиманії Христос відстраждав за наші гріхи і відчув наші болі та наші труднощі. Він продовжує скеровувати і втішати всіх, хто звертається до Нього і до Небесного Батька. Той Самий Христос, Який страждав за нас у Гефсиманії і на хресті, також піднявся з могили, перемагаючи смерть, щоб ми мали надію. Його Воскресіння є остаточною відповіддю на кожен вигук “осанна”.