Святкування Великодня: лише факти

Страсний тиждень — це останній тиждень земного священнослужіння Ісуса Христа. Вербна неділя — перший день Страсного тижня. У цей день згадують, як Ісус Христос урочисто в’їхав до Єрусалима, сидячи на молодому віслюку, як і було передбачено в пророцтві. Люди розстеляли перед Ним пальмове гілля та одяг, вигукуючи: “Осанна!” (Див. Maтвій 21:6–11.) Ця подія відбулася саме за тиждень до Воскресіння Ісуса Христа, яке відзначається на Великдень, останній день Страсного тижня. На цей тиждень також припадає Страсна п’ятниця (вшанування розп’яття і поховання Христа).

Найдавніша згадка про щось схоже на святкування Великодня датується серединою другого століття (десь між 160 і 170 роками від Р.Х.). Однак християни, ймовірно, вшановували певним чином Розп’яття і Воскресіння Ісуса Христа ще з набагато давніших часів. Оскільки послідовники Ісуса Христа вірять, що Його викупительна робота, кульмінацією якої є Воскресіння, — є найважливішою подією в історії всього людства, то цілком природно, що ці події святкують ще від найперших часів християнства. Сьогодні ми можемо вшановувати Спокуту і радіти Воскресінню Христа кожної неділі, приймаючи причастя.

Це трохи складно, але основний розрахунок для Великодньої неділі такий: це перша неділя після “пасхального повного місяця”, який є першим повним місяцем після весняного рівнодення в Північній півкулі (21 березня). (Насправді це трохи складніше, але таким є загальне пояснення.)

Причина такої формули пов’язана з двома фактами: (1) розп’яття Спасителя сталося під час Пасхи і (2) Його Воскресіння відбулося в перший день тижня (неділя).

Перші християни сперечалися, що є важливішим: святкувати Великдень під час Пасхи чи в неділю. Пасха — це юдейське свято, пов’язане з єврейським календарем, тобто місячним календарем, який не відповідає сонячному календарю, що використовується більшістю людей. За єврейським календарем Пасха святкується на 14-й день сьомого місяця. Крім того, кожні два-три роки у цьому календарі додається додатковий місяць, щоб синхронізуватися з порами року. Отже, прив’язка Великодня до Пасхи означала, що дата буде досить плавучою і лише зрідка припадатиме на неділю.

Щоб вирішити це питання, християнський собор у 325 р. н.е. вирішив уніфікувати дату святкування Великодня.

Отже, якщо коротко: згідно з розрахунками, які використовують більшість християн, Великодня неділя найраніше може настати 22 березня, а найпізніше — 25 квітня.

Традиція великодніх кроликів (чи інших тварин), які мають “приносити” яйця, виникла в Європі у 17 столітті, але повсюдно поширилася лише у 19 столітті. Вважається, що ці символи походять із давніх, нехристиянських уявлень про весну, відродження й життя, які згодом пов’язали з Великоднем та Воскресінням Ісуса Христа.

Перше Президентство попросило нас наповнити наше святкування Великодня глибшим змістом. “Незалежно від того, у що вірять або що роблять інші, ми маємо святкувати Воскресіння нашого живого Спасителя, вивчаючи Його вчення і допомагаючи встановлювати великодні традиції у нашому суспільстві в цілому і, особливо, у наших власних сім’ях. Ми закликаємо вас чинити так” (Даллін Х. Оукс, “Христос воскрес!: Особливе Великоднє послання Першого Президентства”, “Євангельська бібліотека”).