Подорож до храму

Ілюстрація Кейтлін Бадж

Був час, коли я не відвідувала храм протягом майже шести років. Ті роки були найпохмурішим періодом мого життя, оскільки тоді я також втратила маму. Я хотіла поїхати до храму, але до нього треба було годину добиратися, а в мене не було ні грошей на дорогу, ні людини, яка б мене підвезла.

Потім минулого року мене покликали президенткою класу Товариства молодих жінок. Коли моя провідниця Товариства молодих жінок попросила мене допомогти їй спланувати заходи на рік, я сказала, що перше, що нам слід зробити — це всім класом поїхати до храму. Коли я оголосила про це молодим жінкам, вони дуже зраділи! Для більшості з них це було би вперше. Я так багато молилася і постилася, поки ми готувалися до подорожі. Я не хотіла, аби щось пішло не так.

У храмі я відчула полегшення кожного тягаря. Я пообіцяла приходити до храму частіше. То був надзвичайно чудовий досвід і благословення. Я була дуже рада взяти участь разом з молоддю у величній роботі нашого Небесного Батька.

Я знаю, що храм — це святий дім Господа, де виконуються священні обряди. Там ми можемо волати в молитві до Небесного Батька, і Він усе виправить у Свій час, сповнить нас любов’ю і дасть нам довготривалий спокій. Я знаю, що коли ми дивимося на Христа, то побачимо потрібні нам чудеса. Ми — улюблені діти нашого Небесного Батька, і Він має для нас велику роботу, а саме — збирати Ізраїль по обидві сторони завіси.