Лише у цифровому форматі: відповіді апостола
Що означає любити інших так, як мене любить Спаситель?
Ось дві думки про “нову заповідь” Спасителя.
З виступу на семінарі для нових провідників місій 26 червня 2020 р.
Я часто думав про занепокоєння, яке, мабуть, відчував Ісус, усвідомлюючи, що Його земне священнослужіння добігає кінця і що щоденна, постійна робота Його дуже молодої Церкви ляже на плечі дванадцятьох дуже простих чоловіків, які пробули в Церкві в кращому випадку заледве 36 місяців. Чи достатньо вони знали? Чи розуміли вони хоч якусь частину того, чого Він так старанно намагався їх навчити? Чи зможуть вони успішно виконувати цей надзвичайний обов’язок?
Який останній урок Він міг би викласти, щоб вони змогли рухатися далі попри Його фізичну відсутність? З благанням, а насправді заповіддю, що має проникнути в нас зараз, як це було і тоді, живий Син Бога підсумував усе Своє священнослужіння і їхній остаточний, постійний обов’язок в одному понятті, яке є одним величним, вічним принципом:
“Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!
По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою”.
Дві думки про цю нову заповідь
Дозвольте мені поділитися двома короткими думками про цю нову заповідь, яку нам було дано.
По-перше, ця головна християнська заповідь — любити — звучить так просто. Ісус свідомо вибрав один принцип, один вимірювальний жезл для успіху, який дуже легко осягнути, проте якого не так легко дотримуватися.
Інша думка зосереджується на тому, що Спаситель називає це “нов[ою] заповід[дю]”, тоді як я хочу сказати: “Але вона не нова!”
Можливо, корисно знати, що грецьке слово, яке використовується тут як “нова (kainen), означає свіжість, або протилежність слову зношений, а не просто нещодавній чи інший”. Те свіже або невипробуване значення цієї нової заповіді полягало в тому, що ці учні — та й усі ми — мали любити так, як любив Ісус: “Як Я вас полюбив”. То була нова частина дуже старого закону, яка відрізнялася.
І ще дещо також було новим. Спаситель, Взірцевий Учитель, розділив одну велику заповідь — любити — на дві складові. Так, вони мали любити одне одного, але Христос навчав, що це можливо повною мірою лише якщо спочатку полюбити Бога. Таким чином, Він міг говорити про велику заповідь як про дві великі заповіді, жодна з яких не була би довершеною без іншої.
Президент Говард В. Хантер якось навчав: “Любов до нашого ближнього бере свій початок з любові до Бога як її джерела”.
Це розуміння є абсолютно необхідним, можна сказати новим, для розуміння двох великих заповідей. Упродовж Свого священнослужіння Христос постійно ясно виявляв Свою непохитну відданість, Свою цілковиту слухняність і Свої унікальні, сповнені любові стосунки зі Своїм Батьком. Любити так, як любив Христос, — “як Я вас полюбив” — означає любити Батька більше за всіх, слухатися Його до кінця і в цьому знаходити божественну мотивацію любити наших ближніх, як самих себе. Це справді була “нова ідея”.
На що схожа ця любов
Мормон дав, можливо, найвеличніше, розширене твердження про цей вид любові — про милосердя, як він його називає, “чист[у] любов Христа”:
“Милосердя довго терпить, і є добрим, і не заздрить… легко не дратується, не думає злого… зносить усе, вірить усьому, надіється на все, витерпить все.
Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе…
Але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той, хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре”.
Елайза Р. Сноу якось повідомила про виступ пророка Джозефа Сміта, у якому він використав ці вірші, а також їхній аналог з Нового Завіту у 1 Коринтянам 13, як текст. У тій проповіді Джозеф сказав:
“Ви повинні відкривати свою душу одне до одного, якщо хочете чинити, як Ісус… [Ви] муси[те] терпіти недоліки одне одного, як батько, що плекає свою дитину, терпить її недоліки…
Нехай ваші серця відкриються, нехай стануть великими у стосунках одне з одним. Ви мусите бути довготерпеливими і зносити недоліки й помилки людей. Які безцінні душі людей!”
Джозеф і Гайрум: приклади любові, подібної до Христової
Увечері перед тим, як пророк Джозеф Сміт і його брат Гайрум Сміт були вбиті вночі 26 червня 1844 р., Гайрум знову відкрив Книгу Мормона, ймовірно, знову на 12-му розділі книги Етера, де він читав раніше. У той темний момент, у тому темному місці, він читав про спасительну благодать милосердя, яке поширюється навіть на тих, хто може нести несправедливість, насильство і смерть.
Те свідчення, виголошене за тих обставин, прочитане напередодні смерті, є однією з 10 000 причин того, чому я знаю, що Книга Мормона істинна. Ніхто, жодна людина, яка ось-ось постане перед своїм Творцем, не відкриє книгу власного написання, не буде шукати в ній вічної втіхи і не цитуватиме її як останнє свідчення, яке вони складуть у смертному житті. Ці чоловіки не кажуть, як добре вони пожартували. Вони не сміються над тим, скількох людей вони обдурили. Ні, з Книгою Мормона в руках і виразом милосердя на вустах ці двоє готуються постати перед судним престолом Христа.
Кожен елемент цього трагічного досвіду проголошує: “Істина, істина, істина”. “Заповідачі тепер мертві, і їхній заповіт тепер в силі”. Їхній одяг досі незаплямований.
“Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх”. Безсумнівно, Джозеф і Гайрум любили Господа.
Можливо, вас не попросять покласти своє життя, як це зробили вони, але ви можете любити Спасителя так, як любили вони. Будь ласка, відкрийте свої серця і відчуйте любов Господа до вас. Дозвольте Йому прошепотіти вам, як ділитися тією любов’ю з Його дітьми.