Флавія С.

Фотографія Крістіни Сміт

Нещодавно я втратила ногу в аварії на залізниці.

Я сиділа у потязі, коли відчула, що телефон вислизає з моїх рук — мене хтось обікрав. Недовго думаючи, я побігла за тим чоловіком по вагону потяга, в якому не було дверей. Я точно не знаю, що сталося, але раптом я опинилася під потягом і кричала про допомогу.

Я прокинулася в лікарні через кілька днів. Я дізналася, що втратила праву ногу. Перебуваючи в лікарні, я часто плакала. Але моя сім’я, друзі і церковна сім’я завжди були зі мною і допомагали.

Я знаю, що Небесний Батько та Ісус Христос також допомагали мені. Перед кожною операцією я завжди промовляла особисту молитву, щоб усе було добре і щоб я не боялася. Кожного разу, коли я відчувала безнадію, Господь був поруч.

Я продовжую одужувати і намагаюся просуватися вперед з допомогою Спасителя.