Як ми йдемо за Ісусом Христом
Ми можемо йти за Ісусом Христом, приєднавшись до Нього в Його роботі.
Паси вівці Мої, художник Девід Коч
Коли ми христимося, то починаємо процес взяття на себе імені Ісуса Христа. Президент Даллін Х. Оукс написав: “Одним з найважливіших значень взяття на себе імені Христа є готовність і зобов’язання взяти на себе роботу Спасителя і Його царства”.
Божа робота і слава — це “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”. Безсмертя — це дар, який Ісус Христос уже гарантував Своїм Воскресінням. Вічне життя — це найбільший дар, який Бог може дати людству. Цей дар — це вічне життя всією сім’єю в Його присутності.
Щоб отримати вічне життя, нам слід стати вірними учнями Ісуса Христа. Це означає, що ми приймаємо відновлену євангелію через віру в Ісуса Христа і Його Спокуту, покаяння, хрищення, отримання дару Святого Духа і через терпіння до кінця.
Завзято займатися справою
Потім ми приєднуємося до Спасителя в Його роботі, допомагаючи Божим дітям також ставати вірними учнями Ісуса Христа. Це включає в себе проповідування Його євангелії, збирання розсіяного Ізраїля, виконання обов’язків у Церкві Спасителя і намагання стати схожими на Нього.
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Кожного разу, коли ви робите щось, що допомагає будь-кому — по цей або по той бік завіси — наблизитися на крок до укладання завітів з Богом та отримання необхідних цим людям обрядів хрищення і храмових обрядів, ви допомагаєте збирати Ізраїль”.
Щоб робота Спасителя була нашою роботою, ми зосереджуємося на Його цілях, дотримуємося Його заповідей і любимо одне одного. Хоча ми виконуємо Його роботу в Його спосіб, дещо нам слід вирішувати самим. Спаситель проголосив:
“Істинно Я кажу, люди мають завзято займатися доброю справою, і робити багато чого за своєю власною вільною волею, і вершити багато праведності;
Бо є в них сила, завдяки якій вони є вільними в собі. І якщо люди творять добро, вони ні в якому разі не втратять свою винагороду”.
Коли ми йдемо за Спасителем, приєднуємося до Нього у виконанні Його роботи і допомагаємо іншим ставати Його вірними учнями, ми навчаємо того, чого б навчав Він, зосереджуємося на Його вченні і приділяємо особливу увагу бідним, нужденним і вразливим. Спаситель ясно навчав цього, цитуючи слова Ісаї в синагозі в Назареті:
“На Мені Дух Господній, бо Мене Він помазав, щоб Добру Новину звіщати вбогим. Послав Він Мене проповідувати полоненим визволення, а незрячим прозріння, відпустити на волю помучених”.
Приєднуватися до Ісуса Христа у Його роботі дуже радісно, бо Його діяння, замисли та наміри “не можуть бути зруйнованими, не можуть вони також зійти нанівець”. Тим, хто відчуває розчарування, Господь сказав: “Отже, не втомлюйтесь у доброчинності, бо ви закладаєте основи великої роботи. І з малого виходить те, що є великим”.
Серце і небайдужий розум
Нам не потрібно застосовувати у Господній роботі надзвичайні таланти чи здібності. Його вимогою є просто відданість і небайдужість. Він сказав: “Ось, Господу потрібні серце і небайдужий розум”. Господь може зробити небайдужих здатними. Але Він не може зробити так, щоб здатні стали небайдужими. Якими б талановитими ми не були, Він не використає нас, якщо ми не віддані Його роботі і не бажаємо допомагати Йому.
Сем’юел і Анна-Марія Койвісто виявили як відданість, так і готовність. Невдовзі після одруження сім’я Койвісто переїхала з Фінляндії до Швеції заради кар’єрного зростання. Після їхнього прибуття брата Койвісто запросили зустрітися з президентом Лейфом Г. Маттссоном, радником у президентстві Гетеборзького Шведського колу. Оскільки Сем’юел не розмовляв шведською, вони розмовляли англійською.
Після короткого спілкування президент Маттссон попросив Сем’юела служити провідником місіонерської роботи приходу. Сем’юел зазначив очевидне: “Але ж я не розмовляю шведською”.
Президент Маттссон нахилився над своїм столом і влучно запитав: “Я запитував у вас про вашу здатність говорити шведською, чи про вашу готовність служити Господу?”
Сем’юел відповів: “Ви запитували, чи бажаю я служити Господу. І я бажаю”.
Сем’юел прийняв покликання. Анна-Марія також прийняла покликання. Вони обоє вірно служили й у цьому процесі чудово опанували шведську мову. Відданість і бажання служити Господу були характерною рисою життя Сем’юела та Анни-Марії. Вони навчили мене, що коли ми служимо, то застосовуємо свої таланти, і тоді Господь допомагає нам досягати Його цілей.
Коли ми готові служити, то намагаємося не скаржитися і не ремствувати. Якщо ми не обережні, не дивимося на все з вічної перспективи та не нагадуємо собі, Чиєю насправді є ця робота, ми можемо скаржитися, ремствувати і бути нестійкими у нашій відданості Ісусу Христу. Це може перерости у відвертий бунт проти Господа. Зрештою, ми можемо втратити свою віру.
Я молюся, щоб ми завжди могли вибирати йти за Ісусом Христом, приєднавшись до Нього в Його роботі. Якщо ми це робимо, то отримуємо “цінні та великі обітниці”, зокрема, прощення гріхів, спасіння та піднесення. Насправді, нам обіцяно найбільший дар, який лише може дати Бог — вічне життя.