Перерва в заняттях балетом

Я сподівалася, що повернуся до танців, коли восени почнеться новий навчальний рік. Але він почався, а я все ще лікувалася. У вересні, після багатьох молитов, я прийняла дуже нелегке для себе рішення: піти в клініку для покращення здоров’я.

Крім того, я почала відвідувати семінарію. То був чудовий спосіб розпочати день, занурившись у євангелію. Я ніколи не вивчала Писання регулярно. Щодня приділяючи годину тому, щоб просто зануритися в Писання, я змогла розвинути набагато міцніші стосунки з Богом.

До проблем зі здоров’ям я так багато часу присвячувала танцям, що вони стали частиною мого єства. Не маючи занять, які б підтримували мене в цей важкий час, я відчувала себе розгубленою, ніби я втратила частинку себе. Однак я помітила, що чим більше долучаюсь до семінарії, читаю Писання і перебуваю в оточенні інших молодих людей, які займаються тими ж справами, у мені зміцнюється усвідомлення того, що я дитина Бога. Після того як я так довго почувалася розгубленою, це дійсно допомогло мені знайти надію і сенс.

Одне з понять, яке постійно обговорювалося на моїх семінарських заняттях, дуже мені допомогло. Це поняття полягало в тому, як Христос зміцнює нас під час випробувань. На кожному уроці мій учитель семінарії заохочував нас писати на клейких клаптиках паперу щось із того, що “запам’яталося найбільше”. Озираючись назад, я бачу, що в усіх моїх нотатках ішлося про те, що Христос був поруч зі мною і благословляв мене у моїх випробуваннях. Я відчувала, ніби кожного дня отримувала нагадування про те, що Христос був поруч, щоб допомогти.

Після довгих шести місяців я нарешті отримала від лікарів дозвіл повернутися до танців. Спочатку я дуже нервувала, бо відчувала, що втратила всі свої сили. Я продовжувала працювати, молитися, ходити до церкви і сподіватися, що якщо докладатиму всіх зусиль, Спаситель мені допоможе. Коли я повернулася, хоча я й не була такою сильною, як раніше, моя вчителька похвалила мене за мою силу. Вона сказала, що пишається мною і моїми досягненнями.

Хоча мені було дуже важко, я вдячна, що проблеми зі здоров’ям дали мені шанс зміцнити мої стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом і знайти свою сутність як дитини Бога.

Якщо хтось переживає важкі часи, знайте, що навколо вас завжди є люди, які вас підтримують, незалежно від того, бачите ви їх чи ні. Ви — дитя Бога. Хоча ми не можемо бачити Ісуса Христа чи Небесного Батька, Вони наглядають за нами і захищають нас. У Небесного Батька є план для нас. Іноді ви можете не відчувати того, що хочете, але ваші випробування можуть допомогти вам стати сильнішими.

У мене є свідчення, що якщо ми молимося і встановлюємо стосунки з Богом, Він буде поруч, щоб скеровувати нас, допомагати і зміцнювати.