Великодня надія та обіцяння в Ісусі Христі
На Великдень і кожного дня Ісус Христос здійснює те, до чого прагне моє серце, і відповідає на запитання моєї душі.
Будь ласка, виберіть час, коли вас ніхто не потурбує, і місце, яке стане духовним святилищем, щоб прочитати це послання.
Надто часто світ навколо нас сповнений галасу, в ньому так багато фальші та пихи. Але коли ми відкриті, чесні та відверті перед собою і Богом, великодня надія та обіцяння, яке ми маємо завдяки Ісусу Христу, стають реальними. У такі моменти ми запитуємо:
“Чи я побачуся знову з рідною людиною, своїм другом чи коханою/им?”
“Де мені знайти мир, надію та спілкування з Богом, з тими, хто навколо мене, і з собою?”
“Чи є хтось, кого я можу любити, і хто дійсно любитиме мене? Чи можуть стосунки за завітом розвиватися й тривати, не як у казці, але бути по-справжньому щасливими і вічними?”
“У світі, в якому так багато болю, страждань і несправедливості, як я можу сприяти миру, гармонії та порозумінню завдяки Ісусу Христу та Його відновленій євангелії й Церкві?”
У цю Великодню пору моє свідчення про Ісуса Христа та Його обіцяння й надію є таким:
Обіцяння належності до завітів і мети
Бог, наш Вічний Батько на Небесах, Ісус Христос, Його Улюблений Син, і Святий Дух особисто перебувають поруч з нами. Їхні світло, співчуття і любов переплетені з метою сотворіння і суттю нашого існування.
На доземній нараді на небесах ми “радісний окрик здіймали”. Ми обрали можливість вибору. Тепер ми ходимо вірою. З нашого власного досвіду ми відкриваємо для себе обіцяні Богом красу, ясність, радість і мету серед непевності, збентеження та випробувань земного життя.
Порятунок, художник Ден Уілсон
Ми не маємо блукати в цьому житті на самоті. Ми можемо молитися, зміцнювати віру і відчуття належності, а також бути найсправжнішою, найвільнішою і найщирішою версією себе. Спокута — поєднання — з Ісусом Христом і через Нього, дає нам таку належність у завіті.
Надія, яку дає життя і місія Ісуса Христа
Щодня Великодня надія і Великодні обіцяння несуть благословення і вчення, якими Ісус Христос ділився під час Свого досконалого земного священнослужіння. Будучи висвяченим від початку, Ісус Христос народився як Єдинонароджений від Батька. Він зростав мудрістю і віком та благодаттю, у Бога й людей. Маючи єдине прагнення — виконувати волю Свого Батька — Ісус Христос прощав гріхи, зцілював недуги, воскрешав померлих і втішав хворих і самотніх.
Під час Останньої вечері, а пізніше у Новому світі, Ісус Христос запровадив причастя. Під час цього священного обряду ми звертаємося до Батька й укладаємо завіт — взяти на себе ім’я Ісуса Христа, завжди пам’ятати Його і дотримуватися Його заповідей, щоб Його Дух міг завжди бути з нами.
У Гефсиманському саду Ісус страждав більше, ніж людина може витерпіти, щоб викупити і спокутувати нас. Кров виступала з кожної пори. Ісус Христос переніс цей біль за всіх, щоб нам не страждати, якщо ми покаємось.
Зрадженого і хибно звинуваченого Ісуса Христа висміювали і бичували. Вінець із терену було покладено на Його голову. Його було піднято на хресті, щоб ми прийшли до Нього. Коли все було виконано, Він добровільно помер за нас.
Ісус Христос знає, як допомогти нам у наших хворобах, недугах, самотності, ізольованості і труднощах. Він також знає, як радіти з нами в наших радостях і вдячності, як плакати з нами, коли наша радість повна. Якщо ми ходимо в праведності й дотримуємося наших завітів, Він обіцяє, що все може спрацювати нам на благо.
Дійсно, Ісус Христос може звільнити нас від неволі й гріха, від смерті і пекла й допомогти нам усвідомити нашу божественну сутність, коли ми стаємо завдяки вірі та покаянню чимось більшим, ніж будь-коли могли собі уявити.
Обіцяння визволення
Завдяки Ісусу Христу смерть — це не кінець. На Великдень ми проголошуємо: “Відстраждав Господь за всіх, гріх і тління переміг”. За наказом і силою Свого Батька Ісус міг покласти Своє життя і повернути його знову. На ранок третього дня Він піднявся з могили. У часі та у вічності Ісус Своїм прикладом “смерть здолавши, людям шлях у вічність показав”.
Завдяки силі Христової Спокути й Воскресіння наші тіла і духи будуть возз’єднані у фізичному воскресінні. Спокута Христа може благословити нас здатністю подолати будь-яку духовну відокремленість і духовну смерть. За умови покаяння ми звільняємося від кожного гріха й смутку і стаємо відкриті для вічної повноти любові та радості у славетній, целестіальній присутності Бога, нашого Батька, та Ісуса Христа.
Ми знову возз’єднаємося з нашими рідними і подивимося одне на одного очима вічності — з більшою любов’ю, розумінням і добротою. Спокута Ісуса Христа може допомогти нам пам’ятати про те, що має значення, і забувати те, що значення не має. Коли ми дивимося на нашого Спасителя і на стосунки з людьми з більшою вірою та вдячністю, це приносить мир, полегшує тягарі, примирює серця і об’єднує сім’ї в часі та у вічності.
Надія достатку і радості
Великдень з думкою про Ісуса — це багато щедрих благословень. Пам’ятаючи про кожного з нас, Ісус Христос запрошує нас дивитися на людей і служити їм з любов’ю та співчуттям так, як це робить Він.
Великдень з думкою про Ісуса Христа — це Відновлення повноти Його євангелії, Його влади і сили священства та священних обрядів і завітів, які є в Його Церкві — Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Великдень з думкою про Ісуса Христа — це будувати більше святих домів Господа, які наближаються до дітей Бога у багатьох місцях, де ми можемо запропонувати на землі те, чого потребують і бажають у вічності наші рідні, які померли, і те, чого вони не можуть зробити для себе самі.
Такими є моя надія, обіцяння і свідчення. Я свідчу про Бога, нашого Батька, нашого Спасителя і Викупителя, Ісуса Христа, і Святого Духа. На Великдень і щодня знаходьмо вічну надію й обіцяння у Божому небесному плані щастя з його завітним шляхом божественного перетворення зі смертного життя у безсмертя і вічне життя. Нехай кожного дня впевненість у Спокуті Ісуса Христа полегшує наші тягарі, допомагає нам утішати людей у їхніх скорботах і звільняє наші душі, щоб ми могли отримати Його повноту радості.