За Мною йдіть
Новий погляд на покаяння
Покаяння — це більше, ніж просто жалкування про свої гріхи. Це процес, завдяки якому ми стаємо більш схожими на Ісуса Христа.
У Церкві Ісуса Христа Святих Останніх Днів ми багато говоримо про покаяння. Чому?
Ми робимо це, тому що покаяння є одним з основоположних принципів євангелії Ісуса Христа (див. Уложення віри 1:4). Це не просто дія, яку корисно робити, або не просто спосіб для досягнення того, щоб наших гріхів “не пам’ятали” (див. Учення і Завіти 58:42). Воно є абсолютно необхідним, щоб ми стали більш схожими на Спасителя і одного дня жили з Небесним Батьком і нашими сім’ями вічно.
Покаяння — це “зміна розуму й серця, яка приносить нове ставлення до Бога, до себе й до життя взагалі”. Отже, мета покаяння полягає в тому, щоб допомогти нам змінитися і подивитися на Бога, на себе і на смертне життя по-іншому, в кращий спосіб. Але як нам цього досягти?
Розвернутися обличчям до Христа
Старійшина Дейл Г. Ренлунд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що шведське слово omvänd, яке перекладається як “покаятися”, буквально означає “розвернутися”. Він сказав “Справжнє покаяння повинно включати в себе віру в Господа Ісуса Христа, віру в те, що Він може змінити нас, віру в те, що Він може простити нас, і віру в те, що Він допоможе нам уникнути подальших помилок. Завдяки такій вірі Його Спокута стає дієвою у нашому житті”.
Покаяння — це не просто відвернення від гріха, а повне, свідоме розвертання обличчям до Ісуса Христа. Погляньмо на це так: якщо ви намагаєтеся підійти до якоїсь людини, щоб поговорити з нею, чи йдете ви задом наперед? Чи підходите ви до неї човгаючи, боком? У такі способи доволі складно зустрітися з кимось. Якщо ви повністю не розвернулися обличчям до того місця, куди йдете, (або до тієї людини, з якою хочете зустрітися), легко збитися з путі. Загалом, можна з упевненістю сказати, що розмова буде легшою та приємнішою, якщо ви наближатиметеся до людини лицем до лиця.
Те саме стосується і покаяння. Спаситель приймає наші зусилля, спрямовані на те, щоб покаятися, і вони Йому до вподоби, але вони є дієвими лише тоді, коли зосереджені на Ньому. Чим більше ми виявляємо віру в Ісуса Христа, визнаємо свої помилки, вибачаємося за них і намагаємося їх виправити, тим більше ми стаємо схожими на Нього.
Спасителів заклик до нас
Уявіть, яким щасливим має бути Спаситель, дивлячись на те, як ви так старанно намагаєтеся вдосконалитися! Він сказав: “Бо знайте, Господь, Викупитель ваш, перестраждав смерть у плоті; отже, Він перестраждав біль усіх людей, щоб усі люди могли покаятися й прийти до Нього…
І якою великою є Його радість від тієї душі, що кається!” (Учення і Завіти 18:11, 13).
Ісус Христос страждав, щоб ми мали можливість покаятися. Якщо ми не каємося, то не дозволяємо Його спокутній силі впливати на наше життя. Коли ми упокорюємося і покладаємося на Спасителя, ми стаємо кращими й більш схожими на Нього.
І як Спаситель радіє, коли ми каємося, ми також можемо відчувати ту радість. Старійшина Крейг С. Крістенсен, сімдесятник, навчав: “Каючись у гріхах, ми повинні зосереджуватися на великій радості, яка на нас чекає потім. Ночі можуть здаватися довгими, але ранок неодмінно настане, і тоді який надзвичайний мир і яку дивовижну радість ми відчуємо, коли Спасителева Спокута звільнить нас від гріха і страждань”.
І не забуваймо: Небесний Батько хоче, щоб усі Його діти повернулися додому до Нього. Нас покликано каятися, ділитися євангелією і запрошувати кожного каятися і вдосконалюватися. Це не обов’язково означає, що ми ходимо повсюди і вигукуємо людям на вулиці: “Покайтеся, покайтеся!” Натомість, коли це доречно, ми з любов’ю заохочуємо тих, хто навколо нас, прийти до їхнього Спасителя Ісуса Христа і стати кращими, ніж вони будь-коли могли би стати самотужки.