“Невміла гра в бадмінтон”, Друг, квіт. 2026, сс. 38–39.
Невміла гра в бадмінтон
“Але я хочу вже зараз грати краще”, — сказала Шая.
Реальна історія з Філіппін.
Шая глибоко вдихнула і спробувала заспокоїтися. В неї вийде. Вона підкинула волан, замахнулася ракеткою, і…
Бум!
Волан упав на підлогу прямо їй під ноги.
Шая пирхнула і насупилася. Вона промахнулася. Знову.
Тато підтюпцем підбіг з боку бадмінтонного корту. “Гарна спроба! Можливо, наступного разу, коли будеш подавати, більше зігни зап’ястя”.
“Подавати так важко!” — сказала Шая. Вона подивилася на інший корт, де грали її двоюрідні сестри, Аналін і Джован. Волан літав через сітку, коли вони по черзі били по ньому ракетками. У них це так легко виходило.
Тато поклав руку їй на плече. “Ти будеш вдосконалюватися в бадмінтоні. Для цього просто потрібно трохи практики”.
“Але я хочу вже зараз вправно грати”, — сказала Шая.
Тато усміхнувся: “Можливо, завтрашнє тренування в команді пройде краще”.
Але наступного дня тренування з командою не було кращим. Шая частіше не влучала по волану, ніж влучала. Їй не вдавалося перекинути волан через сітку при подачі. А під час перерви вона спіткнулася й облила водою свою форму.
Лейла, капітан команди, глянула на її мокру футболку і засміялася. “Ти така незграбна, Шая!”
Шая відчула, що її щоки палають. Потім тренер покликав усіх на майданчик.
“Гаразд, командо, турнір відбудеться вже за кілька тижнів. Кожна, знайдіть собі напарницю!”
Аналін поплескала Шаю по плечу. “Ми можемо бути напарницями. Я допоможу тобі попрактикуватися”.
Лейла засміялася: “Шая найслабша у команді! Ти ніколи не виграєш, якщо вона буде твоєю напарницею”.
Шая дивилася собі під ноги. Лейла була права. Вона була найслабшою в команді і не була впевнена, чи стане колись кращою.
Коли Шая прийшла додому, мама готувала на плиті куряче адобо. Її маленький братик Толоме плакав і тримав маму за ногу.
Мама з полегшенням зітхнула, побачивши Шаю. “Ой, добре, що ти вдома! Ти можеш взяти Толоме і погратися з ним, поки я доготую вечерю?”
Шаї не хотілося зараз гратися. Але Толоме виглядав таким сумним! Вона підхопила його на руки. Толоме продовжував плакати.
Шая посадила його на підлогу і витягнула з шафи папір для саморобок. Тихенько вона взялася складати з паперу котика-орігамі.
Толоме спостерігав за нею і поволі заспокоївся. Шая закінчила складати котика і підняла його вгору: “Мяу!”
Толоме засміявся. Шая дала йому котика і почала складати журавликів, кроликів і черепах з паперу, щоб вони могли ними гратися.
“Яка ти чудова помічниця!”
Шая обернулася і побачила усміхнену маму. “Дякую за допомогу сьогодні! Це було справжнім виявом доброти і служіння”, — сказала мама.
“Мені було приємно допомогти!” — Шая подивилася на щасливого Толоме і відчула всередині тепло. Навіть якщо бадмінтон їй не вдається, принаймні вона може якнайкраще служити своїй сім’ї.
Протягом наступних кількох тижнів Шая намагалася покращувати свої вміння — як на корті, так і в служінні вдома. Вона тренувалася кожного дня після школи на бадмінтонному корті. Після тренування вона допомагала мамі з Толоме вдома. І вона молилася, щоб Небесний Батько допоміг їй підготуватися до турніру.
Коли настав день турніру, Шая дуже хвилювалася! Вони з Аналін вийшли на корт. Мама, тато і Толоме махали з трибуни. Коли настала її черга подавати, Шая встала і глибоко вдихнула. В неї вийде.
Шая підкинула рукою волан, замахнулася ракеткою, і…
Удар!
Волан перелетів через сітку! Вона почула татове підбадьорення. Їй вдалося!
Можливо, подавати не так вже й важко.
Ілюстрації Беатріс Костамагни. Можна копіювати лише для церковного використання.