Великодня надія

Мелісса сиділа в Початковому товаристві, з нетерпінням чекаючи на вивчення нової пісні. Її вчителька, сестра Коста, сказала, що вона називається “Гефсиманія”.

“У цій пісні йдеться про те, як сильно Ісус Христос любить нас і що Він зробив для нас. Уважно слухайте і намагайтеся підспівувати”.

Сестра Коста включила відео, в якому були слова пісні з картинками на екрані.

Мелісса співала, хоча ще й не знала всіх слів. Вона відчула особливий спокій, вслуховуючись в слова: “Нас Він любив… Він Спокуту здійснив в Гефсиманії”.

Коли пісня закінчилась, сестра Коста показала зображення Ісуса Христа, Який виходить з гробниці. “Ісус помер, але потім Він знову ожив! Завдяки Йому ми всі житимемо знову”, — сказала вона.

Меліссу огорнуло почуття спокою, ніби її міцно обняли. “Отже… якщо хтось помирає, то це не назавжди?” — запитала Мелісса.

“Так, — сказала сестра Коста. — Завдяки воскресінню Ісуса Христа, ми всі також воскреснемо”.

Тієї неділі Мелісса пішла додому з радісним серцем. Вона думала про любов Спасителя до неї.

Через якийсь час дім Мелісси сповнився тишею і сумом. Її тато довго хворів і помер. Мама все частіше плакала. Люди довше обіймали. Мелісса відчула, що змінилося щось дуже важливе.

У день похорону було дуже холодно і на небі ледве виднілося сонце. Навколо труни лежали квіти. Люди стояли тихо, а дехто плакав.

Мелісса міцно тримала маму за руку. Коли вона підійшла до труни і подивилася на свого батька, то згадала картинку із зображенням Ісуса Христа, Який виходить з гробниці. Вона також згадала слова сестри Кости, яка сказала, що завдяки Спасителю ми всі одного дня житимемо знову.

“Мамо, Ісус живий. Він помер, але воскрес. Одного дня тато теж воскресне, правда ж?” — запитала Мелісса.

“Так, мила — сказала мама. — Завдяки Ісусу ми всі одного дня побачимо тата знову!”

Мелісса сумувала за своїм батьком. Їй хотілося обійняти його, почути його голос і знову з ним погратися. Завдяки Ісусу Христу одного дня вона це зробить. Але їй доведеться почекати. Мелісса поклала руку на труну і прошепотіла: “Побачимося, тату”.

Хоча то був дуже сумний день, Мелісса відчула той самий спокій, який вона відчувала в Початковому товаристві. Вона знала, що це Святий Дух.

У наступні дні, коли Меліссу сповнював сум за батьком, вона подумки наспівувала слова “Гефсиманії”. І кожного разу, коли вона співала, вона відчувала втіху.

Коли настала Великодня неділя, у Мелісси виникли інші почуття.

Замість того, щоб думати про шоколадні яйця чи кроликів, вона більше думала про Ісуса Христа і свого батька. Вона знала, що й надалі сумуватиме за ним. Але також вона розуміла, що смерть — це не кінець.

Вона знала, що Ісус воскрес і що одного дня її батько житиме знову.

А поки той день не настане, вона може співати, пам’ятати і відчувати спокій.

Відкрити PDF-файл

Ілюстрації Терези Альберіні. Можна копіювати лише для церковного використання.