Різдво Кеоли

— Швидше, Пей! — сказав Кеола своєму молодшому братові. — У тебе вийде!

Кеола разом зі своєю сім’єю приїхав до будинку, де жили бабуся й дідусь. Вони грали зі своїми двоюрідними братами і сестрами в “Забери цукерку” — свою улюблену гру, в яку грали у день Різдва. У Пей на очах була пов’язка. Він намагався зачерпнути цукерки лопаткою і покласти їх у відро.

— У тебе залишилося п’ять секунд! — сказав їхній старший брат Тауінаола. Він тримав секундомір.

— Це так важко! — Пей засміявся і водив лопаткою туди-сюди, розкидаючи цукерки по всій підлозі.

— Час вийшов! — гукнув Тауінаола.

Пей зняв пов’язку з очей: “Ну хоча б кілька я взяв! Тепер пограймо в “Кільця”.

Пей, Тауінаола та їхні двоюрідні брати і сестри пішли в іншу кімнату. Кеола вже збирався йти за ними, але раптом почув бабусин голос.

— Як минуло твоє Різдво, Кеоло? — Бабуся переступила через цукерки й обгортковий папір, що лежали на підлозі, й міцно обійняла Кеолу.

— Було чудово! — сказав Кеола.

Перед цим бабуся, прабабуся та тітоньки Кеоли приготували на вечерю смачну філіппінську їжу. Улюбленою стравою Кеоли був пансіт, приготований з рисової локшини, курки та овочів, обсмажених на пательні.

Після вечері всі зібралися, щоб прочитати Лука 2. Кеола і Пей за допомогою різдвяної сценки розповідали історію. Було приємно разом згадувати народження Ісуса Христа.

Але тепер Різдво майже закінчилося. Кеола насупився. “Мені б хотілося, щоб воно не закінчувалося”.

“Мені теж. Але я вдячна, що ми змогли провести цей день разом, — бабуся ще раз міцно притиснула Кеолу. — — Мені треба допомогти з прибиранням. Я буду на кухні, якщо буду тобі потрібна”.

Коли Кеола дивився, як вона йде, він побачив, що його батьки допомагали його тіткам і дядькам прибирати на кухні. Вони мили і витирали посуд. Кеолі не дуже подобалося прибирання, але він знав, що потрібно ще багато чого зробити по дому.

“Може, й мені треба допомогти”, — подумав він.

На підлозі все ще лежали обгортки від цукерок і обгортковий папір. Кеола взяв на кухні пакет для сміття. Він запхав усі папірці у пакет. Потім пройшовся навколо і позбирав брудні серветки та інше сміття. Через кілька хвилин кімната вже виглядала чистішою!

Кеола думав, що ще він міг зробити. Його маленькі двоюрідні брати і сестри гралися книжками та іграшками, які все ще лежали на підлозі. Він зібрав їх і поклав на місце. Потім він прибрав розкидані ігри.

Тепле почуття наповнило серце Кеоли. Він знав, що Святий Дух казав йому, що він зробив правильно. Він був щасливий, що допомагає!

Це гарне почуття супроводжувало його і тоді, коли він ніс тарілки й склянки до кухонної мийки. Мама мила посуд і усміхнулася йому.

“Дякую за допомогу, Кеоло!” — сказала вона.

Кеола теж усміхнувся: “Будь ласка!”

Потім він допоміг своєму дядькові вимити підлогу на кухні і прибрати залишки їжі. Тепер будинок практично блищав!

Невдовзі настав час повертатися додому.

Кеола помахав бабусі й дідусю на прощання, а потім пішов вулицею з татом, мамою і своїми братами. Сюрчали цвіркуни. Кеола побачив, як на небі сяють зірки. Він усміхнувся. То було хороше Різдво. Він був радий, що допоміг своїй сім’ї поприбирати. І він знав, що Ісус Христос також був щасливий.

Ілюстрації Маттіа Ло Руссо