Святкування Різдва

Дорогі брати і сестри! Яким щедрим благословенням стали для нас чудові виступи сестри Рунії, старійшини Палмера і старійшини Кука. Я маю привілей навчати дечого з того, про що вони вже говорили.

Різдво — це чудова пора року. Вшановуючи народження Спасителя, ми звертаємося серцем до того, що є найважливішим у нашому житті. У Різдво ми краще усвідомлюємо жертви, принесені заради нас, і відчуваємо більшу вдячність за них.

І.

Різдво нагадує нам, що слід більше піклуватися одне про одного. Ми відчуваємо більшу вдячність за свої сім’ї. Ми поновлюємо зв’язки зі старими друзями. Ми піднімаємося над бар’єрами, що розділяють нас у інші часи протягом року. Незнайомі люди вітають одне одного, не відчуваючи ніяковості. Повсюди панують доброта і люб’язність. Дух Різдва пробуджує в нас усе найкраще.

Теплота і світло Різдва — це Світло Христа. Як ми читаємо в сучасному одкровенні, Спаситель —це “істинне світло, яке засвічує кожну людину, яка приходить у світ”. Усі, хто святкує народження Христа — усі, хто має, як ми це називаємо “Дух Різдва” — має частку того світла.

Більше мільярда людей святкуватиме народження Ісуса Христа у цю Різдвяну пору. Увесь світ має святкувати. Навіть за мирськими мірками Ісус із Назарета є найважливішою особою, яка будь-коли жила на землі. Він є головною постаттю, про Кого упродовж шести тисячоліть говорили пророки і поети. Йому присвячені найкращі в світі музичні й художні твори. Він є найвеличнішим учителем, який будь-коли жив на землі. А найважливіше те, що Він — Єдинонароджений Син Бога, Вічного Батька. Він є Богом, перед Яким кожне коліно схилиться і кожен язик визнає, що Він є нашим Творцем і Викупителем, Спасителем і Богом цього світу.

“На землі мир, у людях добра воля” — таким є послання Різдва. Це головна тема для поетів і музикантів, які подарували нам славетну музику Різдва. Ми любимо різдвяні гімни, в яких відлунює ця тема.

В землях Юдеї у давній час

Пастирі в полі почули глас:

Слався Господь, слався Господь!

Слався у Царстві Небеснім!

Мир всім людям на землі!

Мир всім людям на землі!

Ці слова, які ми безліч разів співали під час наших святкових заходів, нагадують, що немає нічого нового в святкуванні й піснях Різдва. Це послання — позачасове і добре відоме. Його проповідували Адаму. Його проповідували дітям Ізраїля. Його проповідували нащадкам батька Легія. Знову й знову пророки проголошували найважливіші істини, що стосуються вчень Спокути Ісуса Христа. Знову й знову вони проголошували Його заповідь, що ми повинні любити Його і служити Йому та любити одне одного і служити одне одному. І Він додає: “Якщо ви Мене любите, — Мої заповіді зберігайте!” Ці проголошення, повторювані упродовж віків, є найважливішим посланням у всій вічності. Вони призначаються нам для нашої користі.

Найважливіші речі в житті повторюються. Ми ніколи не втомлюємося чути святе ім’я нашого Спасителя. Нас ніколи не втомлює присутність тих, кого ми любимо. Ми ніколи не втомлюємося чути: “Я тебе люблю”.

Тож повторюване послання Різдва — це не послання, яке слід переосмислити, натомість це послання, яке слід оновити в нашому житті.

II.

З дитячих років кожен з нас знає, що Різдво — це пора подарунків для сім’ї та друзів. Це час, коли ми виявляємо особливу турботу тим, кого любимо. Але коло тих, кому ми даруємо подарунки, надихаючись духом Різдва, не повинне обмежуватися лише сім’єю та друзями. У наш час багато молодих людей здобули незабутній досвід, коли кворумами, класами або просто групою, об’єднавшись як члени Церкви, відвідували й приносили подарунки тим, кому потрібно було, щоб про них згадали в Різдво: тим, хто в лікарні, в будинку для літніх людей, хто прикутий до ліжка та багатьом іншим. Безліч разів на Святвечір хороші чоловіки й жінки, дізнавшись про скрутне становище бідних, охоплених смутком батьків, приносили іграшки, їжу та солодощі, аби довірливі діти з широко відкритими очима відчули радість того, що про них не забули в Різдвяний ранок. Тисячі чудових чоловіків і жінок об’єднують свої зусилля під час благодійних Різдвяних кампаній, щоб нагодувати голодних, одягнути злиденних, надати притулок безхатченкам, відвідати хворих і забутих та принести радість дітям. Нехай Бог благословить руки тих, хто допомагає! Нам усім варто їх підтримати. Ті, хто служить з любов’ю, безкорисливо, є справжніми служителями Князя миру.

III.

Що означає “на землі мир, у людях добра воля”? “Люби… свого ближнього, як самого себе”, — так спочатку навчав Спаситель. Він навіть навчав, що ми повинні “люб[ити] ворогів своїх, благословля[ти] тих, хто [н]ас проклинає, твор[ити] добро тим, хто ненавидить [н]ас, і мол[итися] за тих, хто [н]ас переслідує”.

Якщо ми працюємо над цілями, зазначеними в цих ученнях, Різдво має стати часом прощення, часом зцілення старих ран і відновлення стосунків, які ускладнилися.

Цитата: “Отже, Я кажу вам, ви повинні прощати один одного; бо той, хто не прощає своєму братові його провини, стоїть засуджений перед Господом; бо на ньому залишається більший гріх.

Я, Господь, прощатиму того, кого прощатиму, але від вас вимагається прощати всіх людей”.

Тож Різдво — це час, щоб виявляти набагато більше любові й дружелюбності. “На землі мир, у людях добра воля” — це не просто послання для тих, кому ми вже виявляємо любов і приязнь: нашим співвітчизникам і одновірцям, мешканцям нашого рідного міста чи району або людям однієї з нами культури. Небесні ангели проголосили, що слід виявляти добру волю всім людям — людям, яких ми ледь знаємо, зовсім не знаємо, навіть ворогам. Різдво — це час згадати, що всі ми є дітьми Небесного Батька, Який віддав Свого Єдинонародженого Сина, аби всіх нас було викуплено від смерті. Наш Небесний Батько також запропонував благословення спасіння і піднесення всім людям на однакових умовах: віра в Господа, Ісуса Христа; покаяння; хрищення; і виконання законів та обрядів євангелії.

IV.

Дух Різдва заохочує нас скористатися цією порою, щоб подолати бар’єри і сприяти порозумінню та любові між людьми усіх рас, віросповідань та національностей. Незалежно від того, чи святі останніх днів становлять більшість, як тут, у Юті, або меншість, як в інших частинах світу, нам слід допомагати всім синам і дочкам Бога. Нам слід щиро пропонувати руку дружби всім людям — тим, хто нашої віри або до неї не належить. Нам слід дотримуватися наказу, який Бог дав дітям Ізраїля через пророка Мойсея:

“А коли мешкатиме з тобою приходько в вашім Краї, то не будете гнобити його. Як тубілець із вас буде для вас приходько, що мешкає з вами, і ти будеш любити його, як самого себе”.

Нам слід навчати своїх дітей бути добрими й уважними до кожної людини. Мені стає сумно, коли я чую, що батьки у цій громаді, які не є святими останніх днів, сумують через те, що, на їхню думку, їхніх синів і дочок ігнорують або не приймають у своє коло друзів наші діти й молодь Церкви. Я сподіваюся, що такі випадки стаються нечасто і їх все менше. Ми маємо бути найдружелюбнішими і найуважнішими з усіх людей у світі.

І, звичайно ж, нам слід уникати того спілкування й участі в тих заходах, що компрометують нашу поведінку або ослаблюють нашу віру і заважають поклонінню. Однак така винятковість не означає, що ми можемо нехтувати іншими людьми. Також вона не повинна стати на заваді встановленню стосунків з усіма людьми, з якими ми можемо співпрацювати в широкій сфері спільних інтересів.

Дух, з яким ми повинні отримувати послання “на землі мир, у людях добра воля”, є духом дарування себе в служінні іншим. Подібно до того, як Різдво є святкуванням народження Того, Хто віддав Своє життя за всіх нас, так і кожен з нас має скористатися Різдвом як часом для вдосконалення способів свого служіння нашим ближнім.

Якщо ми це робимо — якщо Різдвяний дух дарування наповнює наші думки і вчинки — кожен з нас зможе зробити свій вклад у досягнення вічної мети — “на землі мир, у людях добра воля”. Це час, щоб усі ми так зробили бо з кожним днем ми наближаємося до пришестя Господа. Як навчав Президент Рассел М. Нельсон на останній жовтневій конференції, цитата: “Найкраще все ще попереду, бо Господь прискорює Свою роботу. Найкраще все ще попереду, оскільки ми всім серцем віддані у своєму житті Ісусу Христу. Кінець цитати.

Зараз я процитую проголошення “Живий Христос: Свідчення апостолів” (2:45) У ньому йдеться, цитата:

“Святкуючи двохтисячний день народження Ісуса Христа, ми складаємо свідчення про реальність Його незрівнянного життя і безмежну доброчесність Його великої спокутної жертви. Жодна інша людина не мала такого глибокого впливу на всіх, хто жив і буде жити на землі…

Ми урочисто свідчимо, що Його життя, яке є головною подією усієї історії людства, не почалося у Віфлеємі і не закінчилося на Череповищі. Він був Першонародженим від Батька, Єдинонародженим Сином у плоті, Викупителем світу…

Ми проголошуємо урочистими словами, що Його священство і Його Церкву було відновлено на землі — “збудован[у] на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос”.

Ми свідчимо, що одного дня Він повернеться на землю. “І з’явиться слава Господня, і разом побачить її кожне тіло”. Кінець цитати. “Він правитиме як Цар над царями і царюватиме як Господь над панами, і кожне коліно вклониться, і кожний язик сповідається перед Ним…

Ми свідчимо, Як Його законно висвячені апостоли, — що Ісус є Христом, безсмертним Сином Бога. Він — великий Цар Еммануїл, який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька”. Ми знаємо, що “Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому. Ми дякуємо Богові за незрівнянний дар Його божественного Сина!”

В ім’я Ісуса Христа, амінь.